Читати книгу - "Не сама, Тена Дітна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Прокидаюся сама. На кухні дзвенить посуд. Дем’ян якраз заварює чай. На столі дві чашки, печиво та бутерброди з маслом та ковбасою.
- Прокинулася? Хотів іти тебе будити… Привіт.
- Привіт…
- Каву знайшов. Кавомолку - ні. Тож, чай, - розводить руками.
- Без мене її ніхто не знайде. Бабуся з… дідусем… кх-м… мені її на Новий рік подарували. Ще не розпаковувала… - важко усвідомлювати, що його вже немає…
- Умивайся та приходь снідати. В нас сьогодні багато справ. Поки ти спала, дзвонила твоя мама. Сказала, щоб ти її набрала. Поспіши. Ти ж не хочеш, аби я на роботу запізнився?
- Звісно, ні… Я швидко.
- Добре, без тебе не починаю.
Телефон розрядився. Перш, ніж набрати маму, потрібно поставити його на зарядку. Лізу за нею в наплічник. Рука зачіпає коробочку. Дістаю, розпаковую. Дивлюсь, як пухкий сніг вкриває тоненькою ковдрою будиночки та ялинки. Струшую кульку ще раз. Знову дивлюсь…
- Я там її чекаю… А ти мені бажання загадуєш… - руки Дем’яна, мов той сніг, лягають мені на плечі.
Дивно… Бачити його в моєму домі. На моїй кухні. В моєму житті?..
Дивно, що саме він опинився поруч та підставив плече.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не сама, Тена Дітна», після закриття браузера.
