Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

Компанія вийшла на широку вулицю, яка вела до ремісничого кварталу, де вони сподівалися знайти Ортена. Проходячи повз майстерні, вони чули звуки молотів, що глухо били по залізу, та відчували запахи розігрітого металу й деревної смоли. Нарешті, біля невеликої кузні, вони помітили чоловіка, який саме завершував роботу над мечем, злегка вдаряючи молотом по клинку, щоб надати йому фінальну форму.

Ортен виглядав як типовий коваль: міцна статура, м’язисті руки, що свідчили про багаторічний досвід, і впевнені рухи. На його обличчі виднілися зморшки від напруженої роботи й уважного споглядання металу. Його шкіра була засмаглою, а волосся зібране в короткий хвіст. На ньому були натягнуті шкіряні рукавички, а передня частина сорочки була забруднена вугільним пилом і слідами від розігрітого металу.

Еріон наблизився, щоб привернути його увагу.

— Ти — Ортен? — запитав він голосом, у якому відчувалася легка настороженість.

Коваль підняв голову, уважно дивлячись на них із підозрою, але не зупинив своєї роботи.

— А хто питає? — прохрипів він низьким голосом, не зводячи очей з леза.

— Нам потрібна інформація, — пояснив Еріон. — Ми шукаємо Валеонський гірський масив. Чув, що ти знаєш ці місця.

Ортен коротко кивнув, відкладаючи молот і витираючи руки об фартух. Він примружився, дивлячись на них оцінювально.

— Багато хто шукає цей масив, але далеко не кожен повертається звідти, — відповів він. — Що вам там треба?

Салем, відчувши, що настав момент діяти, коротко пояснив:

— Є речі, які там заховані. Те, що здатне змінити світ.

Ортен насупився, його погляд став серйознішим, і він наблизився, щоб ніхто не підслухав.

— Змінити світ? Хм... Звучить як ті дурні казки, що я чую від шукачів пригод. Ви вірите в легенди?

Еріон і Райнар переглянулися.

— Ми не шукаємо казок, — тихо, але впевнено сказав Еріон. — Ми шукаємо шлях.

Ортен уважно розглядав компанію, при цьому насупивши брови. Він знову обвів їх поглядом, ніби зважуючи, наскільки серйозними були їхні наміри.

— Ну що ж, якщо ви справді не просто шукачі легенд, а маєте намір пройти цей шлях, вам слід розуміти, що Валеонський масив — це не просто гори, — промовив Ортен, нахилившись до них і понизивши голос. — Там, серед скель і древніх руїн, переховується те, що краще залишити в спокої. І не кожен повертається звідти.

Салем кивнув, підтримуючи серйозний вираз обличчя.

— Саме тому ми й тут, — сказав він. — У нас немає іншого вибору, окрім як знайти це місце.

Ортен в задумі потер підборіддя.

— Добре, я можу вам допомогти, але з умовою, — він зробив паузу, немов обдумуючи, наскільки їм можна довіряти. — Я піду з вами лише частину шляху, щоб вказати дорогу до першого орієнтира. Далі ви будете самі, і мені не варто знати більше про ваші наміри.

Еріон обмінявся короткими поглядами з іншими, погоджуючись із цією умовою.

— Домовилися, — відповів він. — Коли вирушаємо?

Ортен відкинув погляд на палаюче ковадло і полум’я, що висвітлювало його майстерню.

— Завтра на світанку, — сказав він. — Підготуйтесь добре. В дорозі буде важко, а зупинок небагато.