Читати книгу - "Гірка правда"

р. З Кєлецького воєвідства, де були відділи СС дивізії "Галичина" в днях 28-29 липня 1944 р. - рукою подати до Варшави, б) СС дивізія "Галичина" була послана німцями на придушення Словацького повстання і на придушення повстанців Йосипа Броз-Тіто. Фактів під буквою б) ніхто не заперечує. На жаль, в мене немає даних про методи придушення цих повстань, не відомо мені чи взагалі на цю тему є матеріали.

З писання В. Вериги виходить, що у Варшаві взагалі ніколи не було підрозділів СС дивізії "Галичина". Але ж вистачить відкрити книжку В.Д. Гайке, щоб переконатися в іншому. На внутрішній сторінці обкладинки є карта, а на ній позначені місця вишкільних таборів або шкіл СС дивізії "Галичина", і така позначка є в Нойгаммер, Гайделягері (це місцевість на північний схід від Криниці) у Білостоці, Граєво, Познані, Криниці, Вроцлаві, Бенешові, Брні, Відні, Празі, Грацу, Коагенфурті, Мюнхені, Дахау, Нюрнберзі, Аройзені, Мец, Радольфцель, Іальє-де-Берн і Тарбс у Франції, а також... у Варшаві. На цій же карті позначено, що відідли СС дивізії "Галичина" мали центри свого постою в Мукачеві, Жіліні, Маріборі, а бої звели не тільки під Бродами, а й в околицях Грубешова, Банської Бистриці, під Фельдбахом, Любліяною. А тим часом той же Василь Верига й інші українські націоналістичні автори обмежуть діяльність СС дивізії "Галичина" до її створення, вишколу в Нойгаммері, бою під Бродами і під Фельдбахом. Мабуть нема чим похвалятися апологетам цієї неславної дивізії, що вони промовчують деякі сторінки її діяльності.

Цим я не хочу сказати, що відділи СС дивізії "Галичина" брали участь у придушуванні Варшавського повстання. Але сказане мною вказує на крихкість доказів Василя Вериги в цій справі. Автор, тобто Василь Верига, згадує тільки у зв'язку з цією темою, що в час Варшавського повстання з Познані було вислано до Варшави десять перекладачів з-посеред персоналу дивізії.

Борис Левицький теж у цій справі нічого не вносить. Він пише про участь у придушуванні Варшавського повстання Бригади Камінського, російських козаків, Російської Визвольної Армії (Русская Освободительная Армия - РОА) генерала Власова, чим хоче доказати, що українці не брали участі у цій операції. З наукової точки зору, це - не докази. Це тільки свідчить про те, що названі автором військові з'єднання могли брати участь у придушувані Варшавського повстання. Але ж...

Пишучи про заходи німців під кінець війни, тобто вже 1945 року, щодо створення великої слов'янської армії під командуванням генерала Андрія Власова, Тарас Бульба-Боровець каже, натякаючи на антиукраїнські заходи росіян, що така поведінка москалів випливала з їх імперіалістичного чаду, а також тому, що Український Комітет домагався переведення вояків української національності з армії Власова в українську армію, а там їх було понад 70%. Люди вмирали з голоду по таборах військовополонених. Української армії не було аж до весни 1945 року А Власов почав вербування людей серед полонених ще влітку 1943 року... Замість голодової смерті в таборах, багато українців записалося добровільно в армію Власова. На цій підставі росіяни переконували німців, що концепція Власова єдино правильна, бо він має 70 відсотків українців.[455]

А участь армії ген. Власова, тобто РОА, у придушуванні Варшавського повстання ніхто не заперечує. Тож, здається, не можна виключити, що й українці з тієї армії теж брали участь у цій операції. Зрештою, дивним було б навіть, коли б у цій армії, організованій з полонених Червоної Армії, не було українців. Але це зовсім не означає, що саме вони допускалися звірств над польським населенням. І такі українці з армії Власова не розмовляли, зрозуміла річ, українською мовою, не казали "годинник", а "часи". Тож; наведені дивагації Василя Вериги на мовні теми - абсолютно непереконливі. Тим більше, що й сам Василь Верига, хоч і українець, в своїй книжці вживає ряд російських слів, як от "Генерал" (стор. 10 та багато разів у книжці), замість "генерал"; "заключения" (стор. 45) замість "висновок" тощо, тощо.

В мене є книжка "Німецькі злочини у Варшаві 1944 р." Вона видана 1946 року. В ній опубліковані протоколи з серпня-жовтня-листопада 1944 р. Немає ніяких підстав твердити, що протоколи пофальшовані. В цих протоколах багато разів говориться про "українців" або "так званих українців" (стор. 62), що зовсім не означає, що тими людьми справді були українці.

Звідки ж взялося у свідченнях твердження про "українців" чи "т. зв. українців"? На мою думку, пояснити це можна таким чином: Варшавське повстання вибухло 1 серпня 1944 р. Це був час, коли на Волині вже понад рік бушувала УПА, котра ранньою весною почала свою злочинну діяльність в Галичині. З Західної України багато втікачів могло дістатися до Варшави, або ж до неї могли, а навіть напевно продісталися, вісті про жахливе мордування відділами УПА польського населення. Це тепер кажуть: УПА, бандерівці, бульбівці, українські СС-и. А тоді, на Волині й в Галичині, знали, що мордували їх українці, часто навіть сусіди-українці. До уточнень не було умов, не було на це часу, час не сприяв цьому. Вже тоді, внаслідку дій УПА, склався негативний стереотип "українця", як "різуна". Ось чому населення Варшави в деяких випадках тих, хто придушував повстання, а не розмовляв німецькою мовою, могло називати "українцями", або "т. зв. українцями".

Зрештою, і польські автори категорично не твердять, що "українці" в устах свідків насправді означають українців, про що свідчить проф. Зигмунт Войцєховський.[456]

Всупереч Т.А. Ольшанському тверджу, що справа закидів щодо участі українців, зокрема частин СС дивізії "Галичина" у придушуванні Варшавського повстання, досі не вияснена науково, ця тема чекає свого дослідника. Не можна її трактувати так, як це робить Т.А. Ольшанський, котрий каже, що справа здогадної участі українських формацій в боротьбі з Варшавським повстанням вже вистарчально вияснена істориками, [457] причому посилається на двох українських націоналістичних авторів - Бориса Левицького і Василя Веригу, які