Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

5. Хоч ч. 2 ст. 164 ЦК і передбачає визначення статутом кооперативу складу і компетенції органів управління кооперативу, все ж треба враховувати, що ці питання досить детально врегульовані спеціальними положеннями Господарського кодексу і законів «Про кооперацію» та «Про сільськогосподарську кооперацію». Зокрема, встановлюється наступне:

1) загальні збори кооперативу мають повноваження приймати будь-які рішення, пов'язані із статутною діяльністю кооперативу, а також питання, що належать до виключної компетенції зборів (ч. 1, 2 ст. 102 ГК). Частина друга ст. 15 Закону «Про кооперацію» конкретизує питання, що належать до компетенції загальних зборів членів кооперативу. Особливості компетенції загальних зборів членів кооперативу встановлюються ч. 1 ст. 14 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію»;

2) щорічне проведення зборів є обов'язковим. Скликання позачергових зборів здійснюється за наявності підстав, передбачених статутом і законом (таким є ст. 15 Закону «Про кооперацію»);

3) загальні збори членів виробничого кооперативу правомочні за умови присутності більше половини членів кооперативу. На виробничі кооперативи поширюється положення про можливість встановлення статутом кооперативу умови про скликання зборів уповноважених замість загальних зборів членів кооперативу та про правомочність зборів уповноважених за наявності не менш як двох третин уповноважених (частина восьма ст. 15 Закону «Про кооперацію»);

4) рішення загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених) приймаються простою більшістю голосів членів кооперативу (уповноважених), присутніх на зборах, а з питань прийняття статуту, внесення змін до нього, вступу до кооперативних об'єднань та виходу із них, реорганізації та ліквідації кооперативу — не менш як 75 відсотками голосів членів кооперативу (уповноважених), присутніх на зборах (частина 10 ст. 15 Закону «Про кооперацію» [202]). Ці спеціальні правила виключають застосування ч. 4 ст. 102 ГК [42], що встановлює інше;

5) правління створюється в кооперативах, до складу яких входить не менше десяти членів. У решті випадків повноваження правління здійснює голова (ч. 1 ст. 103 ГК). Це відповідає ст. 16 Закону «Про кооперацію» і ст. 15 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» [115];

6) правління може наймати виконавчого директора, який «не може бути членом кооперативу» (ч. 1 ст. 104 ГК; частина сьома ст. 16 Закону «Про кооперацію»; ч. 1 ст. 17 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію»). Якщо виконавчий директор на роботу не приймався, роботою кооперативу керує його голова.

1. Майно, що є у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.

2. Член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, — протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу.

Порядок внесення, пайових внесків членами виробничого кооперативу встановлюється статутом кооперативу і законом.

3. Виробничий кооператив не має права випускати акції.

4. Прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу.

5. Майно, що залишилося після ліквідації виробничого кооперативу та задоволення вимог його кредиторів, розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу.

1. Формулювання ч. 1 ст. 165 ЦК не є досить чіткими. Ця нечіткість посилюється нормами ст. 100 ГК. Із положень Цивільного кодексу та інших актів законодавства випливає, що кооператив є власником майна, в тому числі і того, що передане йому як пайові внески (крім випадків, коли як пайовий внесок передається майнове право, зокрема, право користування майном).

2. Встановлюється більш пільговий, ніж стосовно інших підприємницьких товариств, порядок формування майна виробничого кооперативу при його створенні. До моменту державної реєстрації має бути внесено не менше 10 відсотків пайового внеску. Решта має бути внесена протягом року після державної реєстрації кооперативу. Але статутом може бути встановлений інший, в тому числі більш тривалий, строк.

3. У цілому рівень врегулювання майнових відносин в кооперативах треба оцінити як незадовільний. У змісті Цивільного і Господарського кодексів, а також ст. 20 Закону «Про кооперацію», ст. 21 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» виявляється прагнення повернутись до колгоспів.

4. Передбачається внесення членами кооперативів пайових внесків. їх розмір встановлюється в рівних частинах та/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності (ч. 5 ст. 100 ГК). По-друге, передбачається внесення вступних внесків, які на розмір паю не впливають (ч. 4 ст. 100 ГК), а поступають до неподільного фонду. По-третє, ч. 4 ст. 165 ЦК встановлює, що прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його членами відповідно до трудової участі, якщо інше не встановлено статутом кооперативу. Більш конкретно питання використання доходу кооперативу, в тому числі і прибутку, регулюються ст. 107 ГК. Відповідно до ст. 107 ГК порядок використання доходу виробничого кооперативу визначається законом і статутом кооперативу. Прибуток спрямовується на формування фондів, на кооперативні виплати і «виплату часток доходу на паї». Під фондами розуміються фінансові ресурси, що формуються для певних цілей (розвитку виробництва, соціальних заходів, заохочення працівників, в т.ч. членів кооперативу тощо). Кооперативні виплати — це виплати з урахуванням трудової та іншої участі членів кооперативу в діяльності кооперативу. Доходи на паї (це вид кооперативних виплат) нараховуються і виплачуються за підсумками фінансового року з доходу, що залишається в розпорядженні кооперативу (з урахуванням необхідності формування фондів кооперативу).

5. Викладені положення Господарського кодексу погоджуються з правилами