Читати книгу - "Заміж за першого-ліпшого, Елла Кальницька"

— Здається, вже не пече.

Я ще хвилину тому відклала заморозку та відчула полегшення. Дивлюсь на чоловіка та гмикаю, помічаючи в кутику рота краплю шоколаду. Беру серветку та торкаюся до чоловічих губ. Він ледь сахнувся та перехопив мою руку. Очі вмить стали хижими та напруженими.

— Шоколад… замастився.

Чому він такий напружений? Це інтригує.

— Я сам.

— Окей. То тобі відрізати шматок торта?

— Здається, ти свій не дуже доїдаєш, тож може він не смачний?

Гмикаю та відколупую ще шматочок і даю Тимурові.

— Поділюсь, покуштуй та дай відверту відповідь.

Він знову не відмовляється і цього разу бачу, що він задоволений присмаком. Зайвих слів не треба чути. Вперто підіймаюся та дістаю торт з полиці. Ще відрізаю шматок і кладу поруч зі своїм.

— Так буде краще, а то весь кайф мені зламав.

Я жартую, а він посміхається та зручніше влаштовується поруч. Неголосно обговорюємо погоду, я продовжую годувати Тимура тортом. Це так дивно. Зазвичай ми з ним сперечаємося. А тут піймала себе на думці, що з приходом ночі ми геть інші. Ніби якісь заборони спадають, і ми перетворюємося на звичайних людей.

Його приємно слухати. Дивує його обізнаність у більшій кількості тем. І міміка в цю мить жива та не награна. В якусь мить я підвисаю на його вустах, тоді як вуха слухають про версії зародження галактики. Моя жага до нього розпалюється так, що зрештою першою схиляюся до чоловіка та цілую його губи з присмаком шоколаду.

Це інший поцілунок. Неочікуваний для нього, але такий солодкий для мене. Чоловічі вуста теплі та смачні, це захоплює та змушує розум забути про реальність.

— Тобі не варто було це робити.

— Я вибачатися не буду.

Він першим зіскочив зі стільця та пішов геть…

Протягом наступних п’яти днів я намагалася спланувати втечу. Той клятий поцілунок змішав всі карти. Тимур більше не йшов на контакт, навіть уникав коментувати будь-які мої запитання. Необачність багато мені коштувала. І кожного вечора я блукала по саду з гнітючими думками про майбутнє…