Читати книгу - "25 професій Маші Філіпенко"

Маша і Ігор Ігорович усе вже збагнули. І спитали:

— А звідки такі погані яблука беруться?

— Я гадаю, в цьому овочева база винна. Ці яблука зберігали неправильно.

Тоді Маша та її вчитель подякували товаришеві Косогорову та всім іншим товаришам і запитали:

— Скажіть, а де тут у вас електричка зупиняється?

— А ось там, за п'ятиповерховим Будинком культури. У нас поїзди дуже часто ходять.

Так і закінчилась ця історія. І закінчилась третя професія Маші Філіпенко.

Як тільки Маша повернулась додому, вона зразу сіла звітну записку писати. А вже потім себе до ладу привела і спати лягла.

«ЗВІДНА ЗАПИСКА

Шановний професор Баранов.

Із магазину по вулиці Гашека продукти вивозють в сільське по. Тому що там попсовані яблука їдять сільські господарські тварини. А бананів там взагалі не бачили. Тепер бачють. Це на станції Турист.

Головне необхібно налаштувати овочеву базу для правильного зберігання попсованих яблук. Тоді вони будуть непопсовані.

Поліпшувачка Філіпенко».

На чистому місці Ігор Ігорович приписав:

«Із звітом згоден. Прикріплений Ігор Ігорович. На додаток повідомляю, що успішність у поліпшувачки поліпшилась. Я маю на увазі математику. А щодо мови, самі «бачюте».

Співробітник з математики Кулібін І. І.».

За кілька днів з'явився на світ

«НАКАЗ ПО ІНСТИТУТУ ПОЛІПШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

У зв'язку з потребами часу і по заявці директора овочевого торгу направити поліпшувачку М. О. Філіпенко на овочеву базу Дзержинського району як асистента зберігача овочів.

Роботи по зберіганню овочів проводити по неділях без відриву від школи і сім'ї.

Головний учений професор Баринов».

Маша одержала наказ в руки і додому його принесла. Тато прочитав і мовив:

— Мені цей наказ дуже подобається. Ти у нас, Маріє, геть од сім'ї відірвалась. І від магазинів. Ось тобі три карбованці, біжи в булочну, купи кілограм цукру-піску і батон. А коли прибіжиш, проведи у себе в кімнаті суботник. Бо в тебе там стільки сміття, що й підлоги не видно. На люстрі стрибалки висять і на акваріумі колготки гойдаються.

У школі Катерина Ричардівна зраділа Маші.

Вона сказала:

— Подивіться, діти, яка корисна праця для третьокласника. Маша пішла працювати в магазин зовсім, відсталого. Жодної задачі розв'язати не могла. А сьогодні все сама розв'язує.

Маша так і засяяла. Нею можна було увесь Невський проспект освітлювати.

— І Діма Аксьонов правильно робить, що в неї списує. Та розв'язувати задачі Маша правильно навчилась. А писати грамотно не вміє. Вона пише: «На склад завезли сАрочки…», «Протягом десятої п'ятирічки буде поставлено чотири тисячі сімсот електрАвозів…» Вона постійно «а» і «о» плутає. І Діма Аксьонов, котрий правильно робить, що в неї списує, неправильно робить, бо списує з тими ж помилками. Йому можна одразу дві двійки ставити — з математики і з російської мови. Дімо, вибирай, котра тобі більше до вподоби.

Діма довго вибирав. Потім мовив:

— Ніяка не до вподоби.

— Гаразд, — сказала Катерина Ричардівна. — Поставлю тобі з математики. Тому що з російської у тебе вже є.

Надійшла неділя. Робочий поліпшувальний день для третьокласниці Марії Олександрівни.

Коло метро «Варшавська» рано-рано вранці у темряві простує веселий натовп трудящих. Це — інженери, фізики, журналісти, складальники, регулювальники автоматів, студенти та інші представники громадян Москви. Вони, як і Маша, поспішають на овочеву базу. Так уже заведено — овочі треба рятувати.

Маша, приїхавши на базу, зразу ж попрямувала в цех помідоро-яблучного зберігання. Там її зустріла начальниця цеху — Наталя Павлівна Науменко.

Вона глянула на путівку і сказала Маші:

— Мені ніколи тобою займатись. До мене народ прийшов різний. Іди-но до дядька Паші Лексєєва, старшого зберігача. Він тобі все пояснить.

І загукала в глибину цеху:

— Товариші з метрополітену, проходьте до яблук. Товариші з медичного інституту — до помідорів. А товаришів з телебачення у нас очевидний надлишок. Ми їх перекинемо у сусідній цех на картоплю.

Тут у неї задзвонив телефон. Вона закричала в трубку:

— Начальник цеху по яблуках і помідорах біля апарата. Я слухаю. Що? Сто чоловік пропало з шарикопідшипника? Ні, до мене вони не приблуджувались. Якщо прийдуть, я їх відправлю в дирекцію.

Потім вона звернулась до метрополітенівців:

— До роботи, товариші! Врятуймо помідори!

Знову задзвонив телефон. Наталя Павлівна закричала:

— Начальник помідорного цеху слухає… Так, зрозуміла. — Вона звернулась до людей, що працювали в цеху: — Товариші, серед вас немає заступника міністра по Маркаронії? Його терміново розшукують. Несподівано прибула делегація маркаронських фахівців.

Працюючі відповіли, що нема.

— Ні. У нас нема такого товариша. Якщо знайдеться, ми вас повідомимо.

Люди з різних організацій почали дуже весело працювати. Всі вони були вдягнуті абияк. Було незрозуміло, хто журналіст, хто