Читати книгу - "Одруження наосліп, Тома Глубокова"

- Як хочеш, - знизав він плечима, а за кілька хвилин двері голосно грюкнули. Стоп... А він з Олею не зустрічається? Узагалі нічого не зрозумію.

***

Кинувши Михайла наступного дня, я з Яною та Елею ввечері вибралася в бар, де ми пили, танцювали та розважали публіку. Це було весело й цікаво, усі погані думки тимчасово пішли з голови, а п'янка свобода так і не дала нам подумати про наслідки. Здається, що я навіть встигла голос зірвати, поки кричала знайомі слова в піснях. І все б було круто.

Поки нас із барної стійки не зняли троє хлопців.

Яну й Елю повели на вулицю, а я підняла Віта на стійку, вливши йому в рот віскі. Зрештою, він здався і танцював зі мною і з тією ж пляшкою віскі, моментально забувши, куди приїхав і навіщо взагалі був потрібен. Поки тверезі друзі не вивели нас звідти. Я брикалася і пручалася, але ж чоловіки все одно сильніші за мене...

На вулиці ми продовжили пританцьовувати з дівчатами, хихикаючи, а три хлопці вирішували, куди їхати.

- Що ти як школярка, Елько? Підійшла і зробила! - захихикала Янка, однак зупинила подругу за руку. - Ти що, не зараз же! - ікнула порадниця, роблячи ковтки вина. Я засміялася, облизавши губи.

- Так, дівчата, в машину, - підійшли хлопці, проте ми викрутилися.

- Як ви нас знайшли? - запитала я, проводячи пальцем по грудях Віта. Завтра мені точно буде погано.

- Датчик повісили, люба, - засміявся Сашко.

- О, я пам'ятаю цю машину! - я підійшла до чорного мерседеса Віталіка. - Мене збили нею не так давно, однак, я не написала заяву, - виставивши палець уперед, я вказала на це кричуще упущення. - Як ти зачарував чи загіпнозував мене? - я знову повернулася до господаря машини, однак, мене лише взяли в оберемок, і в машині я опинилася на колінах хлопця. Яну теж утримували, а Елька сіла на переднє сидіння. Що твереза, що п'яна вона завжди спокійна, як удав... - От розкажи мені, Віте, чим ти мені так подобаєшся? Такий гарний і такий зайнятий. Оля як же? Вона ж, бідолаха, одна вдома...

- Оля моя однокласниця, а Рома не здав мене.

- Поганий Рома! - випалила я, штовхнувши Краснова.

- Зустрічатися зі мною будеш? - прошепотіли мені на вухо тут же, однак, думати в такому стані я не вмію і випалила надто швидко позитивну відповідь.

Приїхавши кудись, мене, не випускаючи з обіймів, винесли з машини, і я зморщилася від холоду, а моє тіло, що засинало, вкрилося мурашками. Чому восени так холодно?

Різко стало знову тепло, а за кілька хвилин мене поклали на холодний шовк, укривши. Чиясь рука обійняла мене, притиснувши до теплого тіла. Усередині одразу розлилося приємне тепло й тремтіння, і я вдихнула запах светра чоловіка, який дуже сильно пах чоловічим одеколоном і чимось іще, а крізь ці запахи пробивався й запах алкоголю. Ледве чутно.