Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"

Норбер онде у вітальні!.. хіба не вкрай дивна справа?.. Норбер у фраку, за столом, з орденом Почесного легіону!.. не хоче розмовляти… не хоче шуму!.. хоче тиші… спокою! гай-гай, сумнівно! сумнівно!.. красунчик, як намальований! гроза служниць!.. підкреслюю: служниць!.. каже, що чекає… чого чекає?.. мого стусана? чи щоб його смикнули за борідку… за брови?.. вони всі мене лютять, це по-перше! усі! на мені фраку немає!.. сам рушник!.. великий і цупкий!.. такий широкий, звисає навсібіч… важкий! аж страшно!.. розповідаю вам усе, як було… я не дуже скромний?.. ну то й що?.. скромністю нічого не здобудеш! а тільки дурним фальшем!.. на правду попиту немає… а лишень хмари омани, що проливаються словесами, ото всім до шмиги, тоді ваш човен сам пливе до Золотого руна…

Я ослаб, геть ослаб і т. д. вітрила пошарпані, бригантина без стерна, клівер зібганий… на мене бридко глянути!.. без облуди!.. дай щигля, і мене немає!.. під три чорти!.. ледве стою біля стіни… хочу відштовхнутися, але не можу! зашпортуюся!.. де взяти сили хоч на крок? у тридцяти шести тисяч служниць із того світу! і у мільйона старих шкап, які втопилися!.. дурень дурнем!.. уявіть собі цей довгий коридор!.. Лілі хоче мене кудись відвести! мені на сходи треба!

— Де сходи? де Оттав? сходи не згоріли?

— Ні! сходи на місці!

Лілі підтверджує: усе гаразд!.. сама бачила…

— Тоді донизу!

— А Норбер?

Оттав переймається Норбером!.. ще цим манекеном опікуватися? нема чого тут товктися! ми що, забули про загрозу?.. донизу! донизу враз! от що я кажу! з Норбером чи без нього! у метро! поки сходи ще на місці! переважно!

— Скажи-но, що він тут робить?

— Хто? Норбер?

Знову за своє!.. хоче зрозуміти, чого Норбер сидить за столом, отам…

— Прикидається, агов, блазню!

Що за клопіт з тим Норбером! вже досить часу згаяли, поки дивилися на нього і у фас, і в профіль!..

— Ходімо, Оттаве! нумо!

Рятуватися треба! рятуватися!

Загинемо через загадкового Норбера!

Оцей Оттав, як його зрушити?.. випер мене нагору! нехай тепер несе донизу! так ні, хоче подивитися, як Норбер «знімається» в кіно!.. що в лісі має здохнути, щоб його зрушити з місця!

— Та він тут не знімається, бельбасе! ти ж знаєш! поміркуй!.. його студія на вулиці Франкера!..

Оттав не згоден!.. сперечається… спускатися не хоче…

— Вони вже не фільмують на Франкера, Фердіне! вони переїхали!.. тепер фільмують де можуть! через війну!

Він, бач, знає… знає!.. як мені звідси видобутися? Норбер його чарує!..

— Для фільмування потрібна камера! ти десь бачиш камеру?.. чи статистів?.. хоч когось бачиш?

Хай там що: без нього я не спущуся!.. бо полечу зі сходів! від запаморочення! сторчака! запитую в нього:

— Ти бачив служницю й ту стару шкапу? може, вони теж грають?.. як гадаєш? твоя думка?..

Як цей Оттав нас марудить! здуріти можна! упертий макаронник!.. як його зрушити? гукаю до Норбера, бачу його онде у вітальні…

— То ти знімаєшся чи ні? га, недоріко?

Оттав певен!

— Знімається! знімається!

Певен! Захоплений!.. хоче бачити, як Норбер знімається! фільмується!..

Затявся, чортяка!

— Та яке тут фільмування, от бельбас! звідки фільмування?.. з балкона?.. його більш нема!.. балкон зірвало!.. а світло, на хвилиночку?.. подумав?.. електрики нема!.. це ти мусиш знати!.. світло вимкнуто!

Оце він знає! знає, бо сирена! електрики нема! він крутив сирену рукопаш! завивав урукопаш! і що? електрики нема! це правда!..

— Фердіне! правду кажеш!

От, допер нарешті… тепер він рушить!..

— Але стривай! стривай!

Про щось згадує! знову!.. що ще?..

— А жінка у ванній? а служниця? як із ними?.. невже лишити?

Нова завада!.. не може так піти… покинути потерпілих…

— Не переймайся, Оттаве! вони мертві! ти їм не допоможеш!.. вибухи!

Якщо знову почне думати, то це на годину! як до зірок полетимо, то він ще думатиме! з ним треба говорити просто! і категорично!

— Це від вибухів!

Повторюю йому… він сумнівається… все ж сумнівається!.. тупцює… поганий знак… як він мене дратує!..

— А Норбер? кажу йому… а Норбер?.. ти ванну бачив? він там пляшки охолоджує!

Зараз я тобі наставлю запитань! зараз мізки прочищу!

— Слухай, Оттаве! слухай!

Час підбити певні підсумки!..

— От дивися, поміркуй, Оттаве, поміркуй! ти хотів пити! правда! хотів пити! проблему розв'язано!.. ти попив!.. Лілі хотіла пити! вона попила!.. я теж попив! завдяки тобі! з крана! і трохи відчистився! навіть посцяв у вмивальник! з кров'ю у сечі! це зветься гематурія!..

— Як зветься?

— Гематурія!..

Проти терміна не заперечиш…

— Так, так, Фердінане, правду кажеш…

Продовжую.

— Поглянь, мені було холодно, тепер зігрівся! розжився рушником! який лежав на служниці! під посудом! якісний! ось помацай!

Мацає… погоджується…

— Отже, який наш клопіт, Оттаве? поміркуй! мене ноги не тримають, а ти мені допоможи!.. любенько!.. ти сильний і ти герой!.. ти людина правдивих подвигів і справжній друг! ти мене ніс нагору, тепер неси донизу!

Краще не скажеш!

— Так! так! Фердіне!.. але служниця?

— Хай тобі біс! ти затявся, Оттаве! служницю прикидало! нехай лежить! а стара у ванній!.. і Дельфінка під столом? про них теж будеш думати? я тобі кажу хоч слово? а Норманс у прірві, її чоловік? якого ти в провалля скинув! я тобі про нього щось кажу?

Бачу, що спантеличив його… бо він уже й призабув!.. знову думає…

— А Мімі куди зникла?.. скажи-но!.. скажи!.. а Родольф? а Перікола? де всі вони?.. а церберка Туазель з дзвіночком? га?

Не знає… нічого не знає!

— Тебе там не було! скажи, що тебе там не було! що ти крутив сирену!.. і Жуляка-гондольєр на вітряку?.. ти бачив, як він там шугав? нічого не бачив! зізнайся! і вітряк, і чотири крила?.. чотири? чотири?.. ні! тільки три!.. тебе там не було! скажи чесно!

Не знає, що відповісти… щось бурмоче… а