Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

Лорд Домінік

(Поривається до дівчини, але вона зупиняє його, виставивши руки вперед. Барон завмирає і квапливо каже)

Лорейно! Якби ж я тільки знав, то я б…

Лорейна

…не малював?

Лорд Домінік

Пробач мені! Стільки брехні…

Лорейна

Облиште, бароне, я не засуджую Вас…

Й серед брехні солодкої – гіркої правди настав час.

Та й річ не в тому, що Ви намалювали – 

А в тому, що тоді думали і відчували.

І все ж, тепер я знаю… Цього вже не відмінити, 

Ви лиш одне для мене можете зробити!..

Лорд Домінік

Про що завгодно можете просити!

Лорейна

Домініку, мені не потрібна ілюзія щастя… 

Хоч забути його – навряд чи вже вдасться. 

Тому прошу, Ви спокій мені дайте 

І почуттів фальшивістю і слів – не докучайте.

Я вже казала: не засуджую я Вас,

Самі Ви бачите, в очах моїх блиск – згас. 

Не маєте Ви каятись і сповідатись, 

Я розумію і приймаю – все так, як і мало статись… 

У Вас нема до мене почуттів, не прикидайтесь: 

Життя веде нас різними шляхами… Підкоряйтесь.

(Поки Лорейна говорила, барон Клемон не перебивав її: слухав, і в душі його та серці вирували найрізноманітніші почуття… Від сорому – до відчаю; від смутку – до радості, адже не треба більше тримати в собі брехню; від болю, що між ним та юною вихованкою графині Блейк – все скінчено, до захоплення тим, як мужньо і рішуче Лорейна сприйняла таку жахливу правду. Леді Грей – дійсно ягня з левиним серцем, бо тільки безмежно велике, сильне та мужнє серце могло вмістити стільки болю і відповісти на кривду – прощенням та любов’ю. Міцно стиснувши долоні в кулаки, Домінік слухав спокійний і впевнений голос Лорейни та удари власного серця, розуміючи, що їм вже не здолати ту прірву, яка розділяє їх віднині.)

Лорейна

Я запевняю Вас, бароне, що таємницю Вашу збережу!.. 

Ніхто не знатиме: ні граф, ані мій батько – правду я кажу. 

Самі Ви знаєте, що я тітоньку дуже люблю, й 

Для її спокою і щастя – все зроблю. 

Лорд Домінік

А Ваше… щастя? 

(Лорейна відвела погляд і на мить  розгубилася – таким пригніченим здався їй голос барона Клемона)

Лорейна

Щастя?.. Мені вистачить і простої радості! 

Лорд Домінік

Навіть не знаю, чому тут радіти: 

Хотів я бути з Вами, а тепер маю відпустити. 

Лорейна

Єдине, чого я хочу – щоб тітка була щаслива!

Вона відчуває провину, але я її вже простила…

Лорд Домінік

І звідки у Вас стільки сили: Ви ж

Стільки всього стерпіли і попри все – 

Пробачили й зрозуміли!.. Як тільки Ви зуміли? 

Лорейна

Любов – найбільша сила…

Хто любить – той щасливий!

(Барон Клемон важко зітхнув: після цієї розмови навіть дивитися на юну доньку генерала було нестерпно боляче. Він намагався ще щось сказати, але сором і відчай стиснули його вуста, не дозволяючи промовити ні слова: можна лише дивитися… Дивитися і розуміти. 

Так, навіть без слів барон розумів, які сильні почуття Лорейна мала до нього. А її запевняння у тому, що ні граф, ні генерал,.. ні хто небудь інший не дізнаються про його вчинок – не були пустими і Домінік вірив їй. Вона хотіла його захистити, не зважаючи на те, як сильно він скривдив… Інша на її місці – та хоча б та ж Елізабет Хелмор-Мюррей – всім і кожному розповіла б, щоб принизити і осоромити, заплямувати його в очах суспільства. Ні! Лорейна Грей – не така! Вона стерпіла образу, попри біль і розчарування не проявила малодушність, намагаючись помститися. Її вчинок – благородний, він гідний поваги та захоплення! По правді, Домінік чекав звинувачень та погроз розкрити все; чекав презирства, ненависті та відрази, але… Мабуть, він не так добре знав юну леді Грей, бо в її очах були тільки біль і смуток. Навіть дорослі не завжди можуть з мужністю вистояти перед ударами долі, не те що це юне дівча… Але Лорейна вистояла, а він її втратив. Назавжди!)