Читати книгу - "Титан, Теодор Драйзер"

і далі, якби мали хоч найменшу надію, що інші власники зможуть зберегти у себе акції, не зазнавши при цьому відчутних втрат, проте останні події переконали нас, що їм це навряд чи вдасться. Якщо раніше пан Гелл і пан Стекпол, так само як і представники деяких банків, мали підстави підозрювати, що якась особа, граючи на пониження, намагається вибити у них ґрунт з-під ніг, то тепер це остаточно підтвердилося. Ми визнали за необхідне скликати сьогоднішню нараду, бо тільки наші об’єднані зусилля можуть у теперішніх умовах врятувати місто від вельми важких фінансових струсів. Акції будуть, як і раніше, викидатися на ринок. Можливо, Геллу та Стекполу доведеться частково ліквідувати своє підприємство. Одне безсумнівно: якщо до ранку не буде зібрана достатньо значна сума для покриття тих платежів, які мають виплатити завтра Гелл і Стекпол, їх чекає банкрутство. «Срібна агітація» непрямим чином зіграла тут, безперечно, свою роль, але основну причину всіх труднощів «Американського сірника» і важке фінансове становище, в якому всі ми опинилися, слід шукати в розкритих нами недавно шахрайських витівках однієї особи. Не вважаю за потрібне щось замовчувати. Все це — справа рук однієї людини, Ковпервуда. «Американський сірник» впорався б зі своїми труднощами і місту не загрожувала б зараз ніяка небезпека, якби панове Гелл і Стекпол не зробили фатальну помилку, звернувшись за підтримкою до цього махляра.

Пан Арніл зробив паузу, і пан Норі Сімс, найекспансивніший із усіх, обурено вигукнув:

— Ах, мерзотник!

Обурені ремствування пролунали як акомпанемент до його слів, і всі схвильовано засовалися на кріслах.

— Як тільки пан Ковпервуд отримав акції згаданої компанії у вигляді забезпечення під видану ним позичку, — чітко вимовив пан Арніл, — він негайно почав великими партіями викидати їх на ринок, незважаючи на прийняте на себе зобов’язання не продавати жодної акції. Ось чим пояснюється той ажіотаж, який спостерігався на біржі вчора та сьогодні. Понад п’ятнадцять тисяч акцій «Американського сірника» були викинуті на ринок, і є всі підстави припускати, що продає їх одна особа, а в результаті «Американський сірник» і панове Гелл із Стекполом опинилися на межі банкрутства.

— Негідник! — знову вигукнув пан Норі Сімс, навіть трохи підвівшись із місця. Кредитна спілка «Дуґлас» мала чимало причин тривожитися за долю «Американського сірника».

— Яка безсоромність! — зарепетував пан Лоуренс із банку «Прері-Нейшнл», котрому падіння курсу загрожувало втратою трьохсот тисяч доларів на одних тільки прийнятих у заклад акціях. Цьому банку Ковпервуд, до слова сказати, був винен не менше трьохсот тисяч доларів за онкольні позики.

— Та вже будьте певні, що без його сатанинських підступів тут справа не обійшлася, — заявив пан Джордан Джулс, котрому ніяк не вдавалося досягти хоча б якогось успіху в своїй боротьбі проти Френка в муніципалітеті і хоч трохи просунути там справи «Загальночиказької міської». «Чиказький центральний», на чолі якого він стояв зараз, також був одним із тих банків, чиїми послугами Ковпервуд користувався вельми впевнено для отримання своїх позик.

— Шкода, що йому все ще дозволяють займатися своїми брудними справами в нашому місті, — зауважив пан Сандерленд След пану Двейну Кінґсленду, котрий сидів поруч із ним, члену правління банку, очолюваного паном Гендом.

Останній, так само, як і пан Шрайхарт, із задоволенням відзначав про себе враження, що справила на присутніх промова пана Арніла. А той знову порився в кишені і витягнув звідти ще один аркуш паперу, який також поклав перед собою на стіл.

— У таку хвилину, як зараз, — урочисто вимовив він, — ми маємо розмовляти відверто, якщо хочемо чогось добитися, а я вважаю, що далеко не все втрачено. Хочу запропонувати вашій увазі ще один список — тут перелічені позики, отримані паном Ковпервудом від деяких банків і дотепер ним не погашені. Я хотів би з’ясувати, якщо ви вважаєте можливим оприлюднити його, чи не отримувала ця вищезгадана особа ще якихось позик, про які нам наразі невідомо?

І пан Арніл обвів усіх урочисто-запитальним поглядом. Негайно пан Коттон і пан Осгуд повідомили про певні позики Френка, що не потрапили в список пана Арніла. Тепер уже кожному ставало зрозуміло, до чого вже йде­ться.

— Маю вам повідомити, джентльмени, — вів далі пан Арніл, — що я розмовляв із деякими нашими впливовими діячами, перш ніж скликати цю нараду. Вони цілком поділяють мою думку: позаяк банки мають гостру потребу зараз у готівці й оскільки ніхто не зобов’язаний боронити інтереси пана Ковпервуда, всі ще не погашені ним позики мають бути негайно затребувані, й отримані таким чином гроші спрямовані на підтримку тих банків і тих осіб, котрі зацікавлені в долі пана Гелла і пана Стекпола. Сам я не маю жодних ворожих почуттів до пана Ковпервуда, тобто, хочу сказати, що мені особисто він ніколи не робив зла, але, само собою зрозуміло, я не можу схвалити його дії. Додам: якщо не вдасться зібрати необхідну суму, щоб дати вам, джентльмени, можливість викрутитися, піде ще ряд банкрутств. Багатьом банкам доведеться витримати величезний наплив вимог про повернення вкладів. У такій ситуації, як зараз, головне — це виграти час, але ми, на жаль, уже позбавлені такої можливості.

Пан Арніл замовк і знову обвів поглядом збори. Відповіддю йому послужив гул голосів — обурені та лихі вигуки на адресу Френка.

— Правильно, так і треба, нехай тепер платить! — заявив пан Блекмен панові Следу. — Йому дуже довго сходили з рук всі його шахрайства. Час уже покласти цьому край.

— Що ж, схоже, що сьогодні це буде, нарешті, зроблено, — відповів пан След.

Слово взяв пан Шрайхарт.

— Вважаю, — сказав він, — що пану Арнілу як голові необхідно запропонувати всім присутнім висловитися, щоб збори могли дійти до якогось рішення.

Тут піднявся пан Кінґсленд, високий, худий, із довгими вусами, і забажав дізнатися, як таке могло взагалі статися? Яким чином акції «Американського сірника» опинилися в руках Ковпервуда, і чи присутні точно впевнені в тому, що саме він і його зграя, а ніхто інший, викидають ці акції на ринок?

— Мені б не хотілося, — резюмував він, — вчинити несправедливість стосовно до будь-кого.

Тоді пан Шрайхарт попросив голову надати слово панові Стекполу, щоб той міг позбавити присутніх сумнівів. Частина акцій була визначена з повною достовірністю. Стекпол розповів усю історію своїх взаємин із Ковпервудом, і розповідь ця вразила збори