BooksUkraine.com » Фентезі » Гра престолів 📚 - Українською

Читати книгу - "Гра престолів"

276
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Гра престолів" автора Джордж Мартін. Жанр книги: Фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 144 145 146 ... 253
Перейти на сторінку:
зі своїм лордом-батьком неподалік Золотого Зуба, так само як і сер Марк. Коли сер Едмур Таллі дізнався про це свавілля, то звелів нам зібрати невеликий загін і розшукати всіх уцілілих, щоб привести їх до короля.

— Сер Едмур,— заговорив сер Реймун Дарі,— викликав мене з усім військом у Річкорин. Ми стали табором неподалік замку, на тому боці річки, чекаючи наказів, і саме там я отримав звістку. Поки я повернувся на свої землі, Кліган з поплічниками вже перетнули Червоний Зубець, повертаючись на пагорби Ланістерів.

Мізинчик замислено погладжував кінчик бороди.

— А якщо вони повернуться, сер?

— Якщо повернуться, то ми їхньою кров’ю окропимо спалені ними лани,— гаряче заявив сер Марк Пайпер.

— Сер Едмур вислав людей в усі села й тверджі в радіусі одного дня їзди,— пояснив сер Карил.— Новим рейдерам так легко це не минеться.

«А саме на це, мабуть, і сподівається лорд Тайвін,— подумав Нед,— відтягнути сили від Річкорину, змусити хлопця розпорошити вояків». Брат Кетлін іще молодий, геройства у ньому більше, ніж глузду. Він постарається втримати кожен дюйм своєї землі, захистити всіх чоловіків, жінок і дітей, які кличуть його лордом, і хитромудрий лорд Тайвін добре це знає.

— Якщо ваші лани й тверджі вже під захистом,— запитав лорд Пітир,— то чого ви очікуєте від корони?

— Лорди Тризуба бережуть королівський мир,— сказав сер Реймун Дарі.— Ланістери ж його порушили. Ми просимо дозволу відплатити їм крицею за крицю. Просимо справедливості для простолюду Шереру, Вендгороду й Балаганного Броду.

— Едмур згоден, ми маємо відплатити Грегору Клігану його ж кривавою монетою,— заявив сер Марк,— але старий лорд Гостер звелів нам не нападати, а спершу прийти сюди й випросити королівського дозволу.

«Дякувати богам за старого лорда Гостера». Тайвін Ланістер був і левом, і лисом водночас. Якщо він і справді послав сера Грегора палити й грабувати (а в цьому Нед сумнівів не мав), то він точно потурбувався про те, щоб той їхав під покровом ночі, без прапорів, маскуючись під звичайних розбійників. Якщо Річкорин не втримається від збройного нападу у відповідь, Серсі з батьком наполягатимуть, що саме Таллі порушили королівський мир, а не Ланістери. Й тільки богам відомо, кому повірить Роберт.

Великий мейстер Пайсел знову звівся на ноги.

— Мілорде правице, якщо ці добрі люди вважають, що сер Грегор Кліган порушив свою священну клятву й зайнявся грабунком і ґвалтом, то нехай ідуть до його сюзерена й жаліються. Такі злочини не у віданні корони. Нехай шукають правосуддя у лорда Тайвіна.

— Люди шукають правосуддя у короля,— сказав Нед.— На півночі, півдні, сході й заході правосуддя чиниться іменем Роберта.

— Правосуддя короля,— підкреслив великий мейстер Пайсел.— Це правда, і ми маємо відкласти цю справу, поки не...

— Король полює на тому боці ріки й, можливо, відсутній буде кілька днів,— сказав лорд Едард.— Роберт звелів мені посісти його місце, бути його вухами і вустами. Саме це я і збираюся зробити... хоча цілком погоджуюся, що його слід повідомити.

Попід гобеленами він побачив знайоме обличчя.

— Сер Робар!

— Мілорде,— ступивши крок уперед, уклонився сер Робар Ройс.

— Ваш батько полює разом з королем,— мовив Нед.— Чи не перекажете ви їм те, що почули тут сьогодні?

— Просто зараз поїду, мілорде.

— То ви даєте нам дозвіл помститися серу Грегору? — запитав Марк Пайпер, обернувшись до трону.

— Помститися? — зронив Нед.— Мені здавалося, тут мова йшла про правосуддя. Якщо ви спалите Кліганові лани й заріжете його селян, це не відновить королівського миру, тільки потішить ваш ображений гонор,— сказав він і розвернувся до селян, поки юний лицар не почав обурено протестувати.— Мешканці Шереру, я не можу вам повернути ні хат, ні врожаю, і ваших мертвих я до життя теж не поверну. Однак іменем короля Роберта я пропоную вам бодай дещицю правосуддя.

На ньому очікувально зупинилися всі очі в залі. Нед повільно й важко зіп’явся на ноги, відштовхнувшись від трону обома руками; загіпсовану ногу прошило болем. Він силкувався не зважати на біль: зараз не можна показувати свою слабкість.

— Перші люди вірили, що суддя, який виніс смертний вирок, має сам і опустити меч на шию засудженого, й на Півночі ми досі дотримуємося цього закону. Я проти того, щоб за мене мої вироки виконував хтось інший... але зараз, схоже, в мене вибору немає,— він показав на свою поламану ногу.

— Лорде Едарде! — долинуло з західної частини зали, і наперед сміливо вийшов хлопець-підліток. Без обладунків сер Лорас Тайрел здавався ще молодшим за свої шістнадцять. Убраний він був у блакитний шовк, а на поясі мав ланцюг з золотими ружами — знаком свого дому.— Прошу вашого дозволу виконати вирок замість вас. Доручіть це мені, мілорде, і присягаюся, я вас не підведу.

Мізинчик хихикнув.

— Пане Лорасе, якщо ми відішлемо вас самого, сер Грегор поверне нам вашу голову, запхнувши плюмаж у ваш гарненький ротик. Гора-на-коні просто так не підставить шию, хай про чиє правосуддя йдеться.

— Я не боюся Грегора Клігана,— гаряче мовив сер Лорас.

Нед повільно опустився на тверде залізне сідало Ейгонового потворного трону. Очі його пробіглися по обличчях людей, які стояли попід стінами.

— Лорд Берик,— почав оголошувати він.— Торос Мирський. Сер Гладен. Лорд Лотар.

Названі чоловіки один по одному виступили вперед.

— Кожен з вас має зібрати по двадцять вояків і передати моє рішення у Грегорову фортецю. З вами поїдуть двадцятеро моїх гвардійців. Лорде Берику Дондаріон, загін очолите ви, як вам і належить за рангом.

— Як скажете, лорде Едарде,— уклонився молодий лорд із золотисто-рудим волоссям.

Нед підвищив голос, аби чути було в найдальшому кутку тронної зали.

— Іменем Роберта Першого з Дому Баратеонів, короля андалів, і ройнарів, і перших людей, володаря Сімох Королівств і оборонця держави, словом Едарда з дому Старків, королівського правиці, доручаю вам чимшвидше виїжджати в західні землі, під прапором короля перетнути Червоний Зубець і передати королівський присуд липовому лицарю Грегору Клігану й усім, хто брав участь у його змові. Я засуджую його і позбавляю всіх майнових і громадянських прав, а також рангів і титулів, усіх земель, доходів і маєтностей, і присуджую до кари на горло. Нехай помилують боги його душу.

Коли нарешті стихло відлуння його слів, Лицар Квітів мав цілком розгублений вигляд.

— Лорде Едарде, а що ж я?

Нед глянув на нього з висоти престолу. Звідси Лорас

1 ... 144 145 146 ... 253
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра престолів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гра престолів"