Читати книгу - "Під маскою влади, Катя Черниш"

Його звали Дам’ян. Друг Алекса з дитинства. Вони ділили кров, бійки, мовчання і підозру до всього живого.Тільки не одне до одного.Але Мії було достатньо одного погляду.

— Ти раніше про нього не згадував, — кинула вона Алексу, коли той представив її.

— Не було потреби. Він — частина мого минулого, не твоєї війни.

Але саме це і насторожило її. Алекс не забував нікого. А тим паче — тих, кому довіряє.

Впродовж наступних днів Дам’ян був надто уважним. Пропонував допомогу. Дарував жарти. Розповідав історії з юності Алекса.

Але в його очах щось не сходилося.

  Очі — не слухали мови.

Одного разу Мія увійшла до кабінету і побачила, як він переглядає її фото на планшеті.

— Просто цікавився безпекою, — сказав він швидко. — Новий об'єкт — завжди ризик.

— Я не об'єкт, — відповіла спокійно. — І не твоя справа.

Коли Алекс запропонував їй поїздку — нібито для зустрічі з благодійним фондом, — вона відчула дивне стискання в грудях.

— Чому саме я? — спитала.

— Ти маєш сильну історію. Люди повірять тобі.

— І хто мене супроводжуватиме?

— Дам’ян. Він усе організує. Він — надійний.

Мія не сказала “ні”. Але щось усередині вже кричало.

Перед від’їздом вона знайшла в кімнаті жучок. Схований у браслеті, який нібито залишила охорона “на щастя”.

Вона знала: щастя тут не буває випадковим.

Поїздка почалась спокійно. Машина — звична. Охорона — мінімальна. Але маршрут…Він не співпадав із запланованим.

— Це об’їзд, — сказав Дам’ян, не дивлячись їй в очі.

— Ти брешеш.

Він усміхнувся.

— Ну що ж, тепер уже можна.

І в той момент усе змінилось.

Машина зупинилась. Позаду — ще одна. Люди в чорному. Вікна затемнені.

— Алекс не знатиме, де ти. І не матиме шансу тебе повернути, — прошепотів Дам’ян. — Бо цього разу граємо ми.

Її серце билося швидко. Але не від страху.Вона знала, що робити. Бо була не лише дружиною мафіозі.Вона — частина сили.І ворогам доведеться переконатись, що вогонь у її очах — не декоративний.