Читати книгу - "Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)"

„І. Директорів і учителів шкіл усіх катеґорій як також окружних шкільних інспекторів на визволених ‘В дійсности на завойованих!) східних областях треба зачислити до отсих т*руп:

А. Таких, що відновилися від обігу вірностн українським властям і тому ве побирали платні або зачетів з українських жерел і способом виразним або здогадним не вступили до служби до тих властий, правительство Польської Республикн ь готове нри-няти в службові відносини, які вязали їх до 1. падолиста 1918 з бвшон> австрійською монархією зглядно з бувшою Галичиною і виплачувати їм повні побори від тоді на основі давнійшмх і тепер в польгкій державі обовязуючих приписів, коли зложать на основі власного вибору обіт або приречення перед найблнв-шии начальником або перед одним з комісарів Краєвої Шкільної Ради по сій Формі :

а) Службовий обіт:

„Обітую польській держані вірність і послах і прирікаю, що з цілою точністю й совісністю буду берегти обовязуючі закони і зарядження, що буду сповняти обонязки мою уряду безсторонно і безкорисно і буду уникати всего, що могло би принести шкоду польській державі і приниження станови, до якого належу. — Так обіт>ю.и

б) Службове приречення:

„Складаю приречення, що відповідво до обовязлючнх законів і приписів буду в інтересі цілого населення вірно й пильно сповнювати обовязки звязані з займаним службовим становищем.

— Так прирікаю.“

Крім приписаного обіту або приречення мають сі Функціо-нарі письменно заявити, що готові зложити службову присягу, коли-б сього зажадало міністерство віроісповідань і просвіти в Варшаві.

Б. Натомість >сім тим, які зложили обіт вірностн ворожим до нас властям, брали від них плату і тим самим ^вівшлн в службові відносини до них, треба в основі відмовити всяких виплат зі скарбу польської держави.

Одначе вони можуть бути ириняті в ряд функціонарів польської рестбликн під отснмн умовами:

1. Мусять перед комісарямн Краевої Шкільної Ради вияснити і оправдати, длячого зложили присягу або обіт на вірність українським властям. Оправдання буде вистарчаюче, коли його таким признають комісарі Краевої Шкільної Ради. Оправдуючими причинами можуть бути: приналежність до української народности, а в otió польської народности виїмкове і примусове положеная, — і т. п.

2. Комісарі Краевої Шкільної Ради будуть обовязаві на основі слідства і ухвали, прннатої більшістю голосів, письменно ствердити, що ті особи не допустилися такого вчинку, яким виявили ворожий настрій до польської народносін і польського населення: До таких вчинків належать прим, рабункові напади і насильства, звущаннв над польським населенням, зневажування польських церков, історичвнх памяток або творів штуки, нищення шкіл або іх маєтку і і т. п.

3. Мусять зложити обіт або приречення по нормі, поданій внсше під L, одначе з додатком:

„Рівночасно заявляю, що відкликаю всякі обітн вірности, які я зложив українським властям, і зобовязавня, які я прнняв супроти них; крім того заявляю, що я готов на кождин зазив зложити службову присягу польській державі, коли сього зажадає міністерство віроісповідань і просвіїн в Варшаві.“

Після сповнення тих трьох умов ті, які зложили приписаний обіт або приречення разом з додатковою заявою, поданою під 3., можуть обняти службу, яку сповняли перед 1. падолиста 1918 в бувшій анстрійській державі і мають право до поборів на основі обовяь)Ючих приписів, одначе аж від часу, від коли зложили обіт або приречення польській державі, і за час, за який ие одержали поборів з українських жерел. Сей речинець означать комісарі Краевої Шкільної Ради.

В. Всіх твх, іцо не підходять під умови А. і В., треба зачислити до ґрупн В., себто до таких осіб, які не можуть бути публичиими урядниками або учителями в польській Реііублнці.

II. Про зачислення директорів, учителів і інспекторів до одної з внсше поданих трьох Ґруп А. Б. В. рішає комісія, зложена з трьох комісарів Краєвої Шкільної Ради, всіх трьох Поляків, а саме: місцевий староста (предсідатель окружної шкільної Ради) або ного заступник, окружний шкільний інспектор і найстарший літами директор середної школи або учительської семи-нарії або місцевої народної школи найвнсшої катеґорії.

Коли-б один з них не був Поляк або був підозрілий або скомпромітованин під політичним оглядом, два инші доберуть на ного місце тимчасово третього комісари Поляка в сі>і випадку бувбн вказаний вибір римо католицького священника.

Така комісія Краєвої Шкільної Ради має бути утворена в кождім повітовім місті. Від її рішення, яким зачислиться директорів, учителів і інспекторів до одної з трьох ґруп . Б. В., нема відклику.“

Дальша постанова розпорядку відноситься до родин директорів, учителів і інспекторів на випадок, коли-б голови родини не було на місци. Сі родини треба також на основі поведення голови родини поділити на Групи

А. Б. В. і тільки першим двом ґрупам виплатити побори.

В кінці також емеритів і емериток, вдів і сиріт по учителях ділить розпорядок на такі самі ґрупи А. Б. В. і тільки першим двом признає дальше виплачування емеритури. Одначе коли-б такі особи з ґруп А. і Б. хотіли одержати нідвисшення емеритури на основі нових польських законів, мусять зложити обіт вірности польській державі.

Сей розпорядок Краєвої Шкільної Ради в очевидно обчислений на викинення всего українського учительства з учительської служби і тим самим на знищення українського народнього і середнього шкільництва.

Всі українські учителі і учительки зложили очевидно присягу українській державі, отже тим самим не могли вони бути зачислені до ґрупи А.

Переходимо до ґрупи Б. Тут треба було оправдати свою службу українській державі і одержати від комісії свідоцтво, що дана особа не виявила „ворожого настрою супроти польської народности і польського населення“.

Отже перше всего Українець мусів перенести моральне упокорення, оправдуючися, длячого він служив своїй національній державі! І се тоді, коли Польща зовсім не має суверенної власти в Східній Галичині.

Та допустім, що Українець перейшов те упокорення.

Допустім також, що установлена Краєвою Шкільною Радою Комісія, вложена з трьох Поляків, не закинула йому „ворожого настрою супроти польської народности і польського населення“.

Чи тоді вже учитель Українець міг одержати учительську посаду? Ні! Ще ждало його нове моральне упокорення. При службовім приреченню він мусів зложити ще додаткову заяву, що відкликає присягу зложену українській державі і готов кождої хвилі зложити присягу польській державі.

Такої ваяви не міг зложити Українець. Відкликати присягу, вложену українській державі, значило потоптати свої