Читати книгу - "Кожен день – інший. Щоденник"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Мабуть, не знайдеться людини, яка б не вважала, що в певні моменти життя зійшла з дороги, яка була їй призначена, або взагалі не знайшла цієї дороги. Так ми вже влаштовані, що захищаємо себе ілюзією, ніби в наступному житті отримаємо шанс і скористаємося з нього. Свідомість вимагає надати їй безсмертя, як звір у клітці прагне отримати свободу. Але той, хто тримає звіра за ґратами, боїться випустити його, адже навіть у свободи є свої правила, і звір мусить навчитися спершу бути вільним у клітці. Є свої правила й у безсмертя. Найперше — зробити більше, ніж ти можеш, ніж тобі дозволяють, ніж ти хочеш.
20.01.12
Між Плезантвілем і Содомом
Хтось прагне побудувати Плезантвіль, хтось — відбудувати Содом, а як пройти між ними, не дивлячись ні вправо, ні вліво? І при цьому мовчати, не вдаючись до жодних публічних дискусій, бо про право бути нормальною — вихованою і освіченою людиною не сперечаються. Кожен може реалізувати його для себе і допомогти принаймні своїм дітям. Навчити їх відрази до фальші, облуди й цинізму. Називати речі їхніми іменами. Цього вистачить. Це буде чесно й справедливо.
Привабливість життя у тому, що ми повинні відстоювати своє право бути собою, незалежно від тиску обставин. Як же не радіти кожній маленькій перемозі, яка робить нас сильнішими. Навіть поразка змушує квапитися вперед, шукати виходу. У мене в житті були безвихідні ситуації. Тоді я думала день і ніч, як з них вийти, і обов’язково знаходила вихід. І тоді відчувала велику радість, наче перемогла цілу армію. А я ж не є ні надто сильна, ні мудра, звичайна собі людина. Просто навчилася вмикати інстинкт самозбереження. Моральний імператив, про який писав Кант, теж не спускається згори, він є продуктом виключно нашої свідомості.
21.01.2012
* * *
Нас засипає снігом, а дочка надіслала мені з Єрусалиму фото квітучої гілки в передмісті. Здається, ґранатове дерево. Дивні ці ґранати. Я бачила в Каліфорнії таке дерево. Плід доспіває на ньому цілих два роки. На одному дереві різні покоління плодів: цвіт, старші, молодші. Як подумати, я все-таки трохи побачила в житті. І найдивовижнішими були рослини в їхньому природньому середовищі: кактуси, фіґи, помаранчі. Усе, що має смак і запах.
Сніг зараз захищає наші рослини від морозу, тож нема чого нарікати, особливо після осіннього безводдя. В Урожі нема кому прокинути сніг до хати. Так хочеться туди поїхати бодай на день.
Я так само далеко зараз від Урожа, як і від Єрусалиму. Не знаю навіть, куди хочу потрапити швидше. А змінити щось треба, бо вже дзеркало вкрилося пилом і зображення розпливається.
22.01.2012
Дракон
Коли тебе несправедливо звинувачують, більше відчуваєш подив, ніж образу. І чомусь це не пригнічує. Мабуть, усе залежить від того, наскільки людина самодостатня. Настільки, що їй нема потреби відбілювати себе від наклепу. Вона робить усе те, що робила досі, й життя її не змінюється. Але є ще один момент: ти розумієш, що безсила перед брехливим звинуваченням, і що навіть якби й хотіла протидіяти, зробиш лише собі гірше.
Отже, просто забудь про це. Будь-яка несправедливість рано чи пізно буде покарана.
Дивися, як падає сніг за вікном, як тепло в ньому дрімати деревам. Їхнє коріння не змерзне, а навесні прокинеться навіть найтонша гілочка.
23.01.2012
Відсутність неба
Смішно читати поверхневі судження молодих літераторів про стан літератури, бо далі власного обмеженого кола вони не здатні зазирнути. Оскільки ніхто з ними не веде дискусій і не накликає на них гніву небес, то вони починають вдаватися до вуличних арґументів. І це приваблює до них вже геть неосвічену публіку. Це лише один зі струмочків тотальної марґіналізації суспільства. Вчора вирішила трохи почитати історію Кабали, де вже з самого початку вказувалася основна проблема — зростання людського егоїзму, а саме вчення виводилося ще з Шумеру. Оте поняття ME — послання з небес, яке люди неправильно потрактували, і стало наріжним каменем Кабали. Сучасні кабалісти використовують ще образ ґвинтика з неприпасованою різьбою, що може призвести до руйнації машини. Я б наважилась запропонувати ще такий символ — відсутність неба. Над тими, хто пливе за течією марґіналізації, немає неба. Неба як зразка, стандарту, уособлення найвищих духовних вартостей. Не треба й казати, до яких катастрофічних наслідків це допровадить. Адже пошуків неба над собою і в собі ніхто не провадить.
24.01.2012
Самоствердження
У пострадянському суспільстві якісь абсолютно дикі уявлення про історію. В їхню основу покладено теорію світової змови. Але найбільше тривожить те, що важко провести межу між професійністю та дилетантством. Утім, коли знаходиш господаря-замовника, все стає зрозумілим.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кожен день – інший. Щоденник», після закриття браузера.