Читати книгу - "Народні пісні, Народна творчість"

На скрипочку грати.

Козаченько грає,

Бровами моргає...

Вража ж його матір знає,

На що він моргає.

Вража ж його матір знає,

На що він моргає.

Чи на мої воли,

А чи на корови,

Чи на моє біле личко,

Чи на чорні брови?

Чи на моє біле личко,

Чи на чорні брови?

Воли та корови

Усі поздихають,

Біле личко, чорні брови

Повік не злиняють!

Біле личко, чорні брови

Повік не злиняють!

Ой зацвіла рожа край вікна

Ой зацвіла рожа край вікна...

Ой мала я мужа, ой мужа, я мала

Ой мала я мужа пияка.

Нічого не робить, тілько п’є,

А прийде додому, а додому прийде,

А прийде додому - жінку б’є.

"Не бий мене, муже, не карай!

Бо покину тебе, ще й маленьких діток,

А сама поїду в чужий край".

Ой як на лодочку сідала,

Правою ручиной, білою хустиной

Білою хустиной махала.

Ой вернися, жінко, додому.

Не буду бити, а буду любити,

Ой бо горе жити самому.

Ой вернулась жінка уночі.

Горшки побиті, а миски не миті,

А діточки плачуть на печі.

Ой зацвіла червона калина

Ой зацвіла червона калина над криницею...

Горе ж мені, моя матусенько, жити за п’яницею! (2)

Що п’яниця п’є, не кається, і день, і ніч п’є,

А як прийде із шинку додому, мене, молодую, б’є! (2)

В неділеньку, рано-пораненьку, мати моя йде,

Питається діточок маленьких, чи дома п’яниця є. (2)

"Потихесеньку, полегесеньку, матусю, іди:

Спить п’яниця в рубленій коморі, гляди ж, його не збуди!" (2)

"Ой нехай він спить, та й нехай же спить, щоб уже й не встав,

Щоб твоєї бідної головоньки та не клопотав!" (2)

"Ой не клени, моя матусенько, п’яницю мого:

Єсть у мене діточки маленькі,- горе буде без його!" (2)

Ой зійди, зійди, ти зіронько вечірняя

- Ой зійди, зійди,

Ти зіронько вечірняя!

Ой вийди, вийди,

Дівчинонько моя вірная!

Ой вийди, вийди,

Дівчинонько моя вірная!

Рада б зірка зійти -

Чорна хмара наступає;

Рада б дівка вийти -

Так матуся її не пускає.

Рада б дівка вийти -

Так матуся її не пускає.

Ой зіронька зійшла -

Усе поле й освітила,

А дівчина вийшла -

Козаченька та й звеселила.

А дівчина вийшла -

Козаченька та й звеселила.

- Ой ти, козаче,

Ти, хрещатий барвіночку!

Хто ж тобі постеле

У дорозі та постілоньку?

Хто ж тобі постеле

У дорозі та постілоньку?

- Ой стелеться мені

Широкий лист бурковина,

А під голови -

Голубая та жупанина.

А під голови -

Голубая та жупанина.

Ой через межу

Зелений горошок слався;

Козак до дівчини

Через люди та й поклонявся:

Козак до дівчини

Через люди та й поклонявся:

"Ой і поклоніться,

Ой ви, добрії люди,

Нехай моїй милій

Там легесенько буде!

Нехай моїй милій

Там легесенько буде!

Ох і поклоніться,

Ой ви дівчині-небозі,

А що мені добре

У далекій дорозі!"

А що мені добре

У далекій дорозі!"

Ой зійди, зійди, ясен місяцю

"Ой зійди, зійди, ясен місяцю,

Як млиновеє коло,

Ой вийди, вийди, серце-дівчино,

Та промов до мене слово".

Ой вийди, вийди, серце-дівчино,

Та промов до мене слово".

"Ох і рада б я та виходити

І з тобою говорити,

Так судять-гудять вражії люди,

Хотять же нас розлучити.

Так судять-гудять вражії люди,

Хотять же нас розлучити.

Ой не бий, мати, і не лай, мати,

Та не роби каліченьки,

Зав’яжи очі темної ночі

Та веди до річеньки.

Зав’яжи очі темної ночі

Та веди до річеньки.

А як приведеш та до річеньки,

Розв’яжи карі очі,

Нехай гляну я та подивлюся,

З світом божим попрощаюся.

Нехай гляну я та подивлюся,

З світом божим попрощаюся.

Ой світе ясний, світе прекрасний,

Як на тобі тяжко жити,

Ой іще тяжче молодесенькій,

Не нажившись, умирати".

Ой іще тяжче молодесенькій,

Не нажившись, умирати".

Ой знати, знати, хто кого любить

Ой знати, знати, хто кого любить:

Сяде близесенько ще й приголубить. (2)

Ой знати, знати, в кого є дочки:

Втоптані стежечки через садочки. (2)

Ой знати, знати, хто не жонатий:

Білеє личенько, як в паненяти. (2)

Ой знати, знати, хто оженився:

Скорчився, зморщився та й зажурився. (2)

Ой кіт-воркіт

Ой кіт-воркіт

Та з віконця скік,

А з віконця додолу,

У зелену діброву.

Ой діброво шумова,

Приспи наше дитиня,

А дібровонька шумить,

Наше мале дитя спить.

Ой коли б той вечір

Ой коли б той вечір

Та й повечоріло,

То б моє серденько

Та й повеселіло!

Ой коли б той вечір

Та й сонечко зійшло,

То б моє серденько

Та й до мене прийшло!

"Ой прийди, прилини

Ти, яснеє сонце,

То я тебе пущу

Та й через віконце!"

Ой як упускала -

Легенько