Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"

—Чорт, втеча втечею, але їсти хочеться завжди.- пробубнів він і протер очі рукою. Айгюль мило спала, хоча її щоки були червоними, камін топився постійно, мабуть жар, що йшов від нього, був занадто сильний.

 Хлопець зітхнув, дощу вже не було, а велика дерев'яна миска була повінця наповнена водою. Він узяв шматок якоїсь ганчірки і намочивши його добре в холодній воді поклав султанші на чоло. Від несподіванки її тіло здригнулося, але свідомість ще не прийшла до тями.

Влад узяв невеликий лук і всього пару стріл які знайшов у будинку.

- Я скоро прийду, тобі треба набратися сил, та й мені теж, сподіваюся хоч тварини в цій паршивій країні є. - пробурчав.

Через годину йому вдалося повернутися, та ще й з ким, зайчик, уф, м'ясо звичайно смачне, але їм навряд чи можна наїстися, тим паче двом людям.

Він пройшов у кімнату до дівчини і змінив пов'язку на лобі, як не дивно вона вже почувала себе краще, її щічки навіть покрилися своїм легким і ледве помітним рум'янцем. І вона потихеньку приходила до тями.

Хлопець знайшов чийсь великий старий шолом, який був більше схожий на сувенір, наврядчи людина змогла б надягнути такий, він промив його біля Босфору і набрав води. Після чого почав варити щось схоже на суп, без картоплі та моркви, дикий часник знайшовся на подвір'ї, під яблуневим деревом,  і тільки чудом йому вдалося помітити його, хоча тоді йому було зовсім не до цього.

У підвалі він знайшов мішок крупи, дивним було куди поділися ці люди, навіть якщо на них напали, нічого цінного з палацу не забрали, цілі бочки вина, та ще і невеличка баночка, старого, засахареного меду.

Пшенична каша з часником і купкою спецій, а найголовніше з порубленим на невеликі шматки м'ясом, виявилась досить смачною або це тому, що хлопець давно не їв, і зараз люба їжа здалась би йому смачною.

Хтось торкнувся його плеча, він одразу обернувся, різко дьоргнувшись, піднявши лук з полу.

–Айгюль? -занепокоєним голосом спитав, злегка видохнувши .

Побачивши що перед ним двйсно стоїть вона. Він трохи заспокоївся і перестав бути таким настороженим.

—Так, я, прости, не хотіла тебе налякати. - тихо проказала дівчина.

Він сів на ліжко поряд з нею, перед тим знявши їжу з вогню.

—Нічого.

–Скільки я так лежу?

—Пару днів всього. Я думав ти довше будеш непритомною, а ти виявилась сильною дівчинкою. Їсти хочеш?

 —Так. 

Він насипав дві мисочки їжі для них обох, вона звикла до розкоші, але все ж таки з апетитом поїла те що їй дали, всяк краще чим бути голодною.

—Дякую, хоча крупа трохи підгоріла і забагато часнику. - з посмішкою проказала вона, щоб хоч трішки розрядити обстановку.

—О, я явно не народжений бути поваром, однак, як на мене всяк краще чим бути голодними. -обурливо проказав той, злегка закотивши очі зі смішком.

—Пробач, я лиш хотіла пожартувати.-уже з провиною в голосі проговорила, на що він заспокоїв її посмішкою.

—Не хвилюйся, я теж. - відказав він, а після додав:У вісні ти казала щоб його не вбивали ...

—Я говорила про Аслана, напевно,чесно кажучи, не пам'ятаю нічого точно, його збиралися вбити, обрив, а далі як в тумані...

 —Зрозуміло. -коротко відповів він, і пригорнув її до себе, обережно притиснувши до своєї сильної грудної клітки.

 Тим часом, Валахія. Тронний зал старого замку.

Близько дюжини  бояр забігають до кімнати, з мечами в руках.

Жінка 30 років тримає за руки двох діток.

—Ідіть геть, зрадники, собаки! Мій чоловік про все дізнається! - дотошно кричала вона.

—Твій чоловік мертвий, Мірчу повісили сьогодні, а свекор живцем похований, віддай нам дітей, шансу вижити немає, змирися. 

— Тільки через мій труп не віддам!

Один з чоловіків підбіг і встромив їй кинджал у живіт, вона захрипіла і впала на підлогу, харкаючи кров'ю.

—Мамо! - заплакав хлопчик, але йому одразу перерізали горло, мале тільце вздригнуло і впало поряд..

 —Мамо! Брате! - налякана дівчинка дивилась на померлу сім'ю, жах на її обличчі, крик, вона закричала, перелякано закривши очі руками.

До неї підійшов боярин і схопив руку.

—Відпусти мене, ти не маєш права, залиш мене! -заволала вона, намагаючись вивернутися.

—Заткнися! Тебе помилували, ти їдеш до Шессбурга і станеш черницею, щоб не мати жодних прав на престол і молись, що залишилася жива. Поставиш свічки за моє здоров'я та доброту. Скажи спасибі нашому новому правителю, а могла б потрапити до османського гарему, хотіла б бути з султаном? - чоловік засміявся і потіг малу на вихід з кімнати.