Читати книгу - "Смерть за гроші, Наналі Найт"

 Жаннет через пару місяців сходила до лікарні на УЗД, декілька місяців тому вона робила тест на вагітність, дві смуши підьвердили її здогадки щодо вагітності. Лікарі сказали, що у неї будуть двійнята, дівчатка. 
 Вона не зволікала і поїхала повідомити чоловіку. Так, вони нещодавно вирішили розписатися. Скромно, без пишних суконь та банкетів.
 Той сидів у своєму ательє, за столом. Навколо нього ходять працівники.
-Привіт, як ти?-поцікавилася Жаннет.-Не нудьгуєш тут?
 Мартін важко зітхнув. Він виглядав стомленим.
-Виявляється, Крейг одружився на Олександрі Морган, яка має свою компанію ательє.-похмуро повідомляв це чоловік.
 Дівчина замислилась, після кивнула.
-Це її падчерка від першого шлюбу. Крейг з нею зустрічався, а потім перейшов на ту.-каже їй.
 Мартін важко зітхнув знов і допив кухоль кави, що стояв на столі.
-Компанія "Попелюшка" хоче забрати у нас ательє і зробити під себе.-розповідав він.
Ч оловік на секунду посміхнувся, а потім сумна міна, що втомилася, на його обличчі повернулася. 
-А ти як?-запитав він.-Що кажуть лікарі?
 Жаннет ще ширше посміхнулася.
-Пам'ятаєш, ми сварилися з приводу імені для дівчинки?
-Так, пам'ятаю.
-Тепер нам не потрібно сперечатися яке саме дати з двох!-радісно говорила вона.
 Мартін дивився на дружину квадратними очима. Він не розумів про що вона. 
 Дівчина чекала доки він здогадається, але не витримала:
-У нас будуть двійнята, дівчатка!
 Його втомлений вигляд за секунду змінився на радість. 
-Невже? Так я сплю!
 Мартін підвівся з робочого столу і обійняв дружину.
-Я так радію!-сказав він.
-Назвемо Анісія і Торі, адже так?-перепитала Жаннет.
-Звичайно. 
 Стоун відпустив її.
-Добре, мені пора.-повідомила дружина.-Не заважатиму тобі. 
-Якщо хочеш, можу підвезти.-запропонував Мартін, м'яко посміхаючись.
 Жаннет усміхнулася і кивнула у відповідь. 

 Крейг стояв на кухні величезного будинку. Він щось наливав у склянку. Зазвичай Картер виглядає просто, навіть бідно, але зараз по-багатому. 
 У розкішній сорочці, де гудзики у шиї та грудях не були застібнуті. Штани чорного кольору та дорогі черевики.  Його шию прикрашав великий золотий ланцюжок, на пальці руки обручка із золота після пропозиції руки та серця Олександрі Морган. 
 У кухню увійшла дівчинка не старше шістнадцяти. Вона була в спортивних синіх штанях і в чорній толстовці.  Блондинисте волосся пов'язане в хвіст. На вуха одягнені бездротові червоні навушники. З них долинала гучна музика.
-Маргарет, хочеш пити?-запитав Крейг. 
 Дівчинка спустила свої навушники на шию і грізно подивилася на вітчима.
-Ні, дякую.-відповіла вона.
-Ти досі не хочеш зі мною спілкуватися?-здивувався він.- Розумію, тобі важко після смерті батька.
 Дівчина мовчала. Просто похмуро дивилася на нього.
-Я теж спочатку не мав хороших стосунків з вітчимом.-розповідав він.-Але потім все налагодилося. І в нас все налагодитися, правда?
 Картер посміхнувся до неї. Та спохмурніла брови ще сильніше.
-Ніколи в житті.-відповіла Маргарет і пішла з кухні.
Посмішка з чоловіка пішла в серйозну міну.
-"У тебе немає вибору, маленька сучка."-думав він.
 Увечері вони сіли за столом. Олександра, по-своїй слав'нській натурі, теж одягнена у домашнє блакитне плаття. Воно облягало її пишну постать. Волосся пофарбоване в холодний блонд і зібрано в пучок.
 Вона нагадувала Попелюшку із казки. Коли вона вийшла заміж за Вілсона Моргана, поїхала до США з Польщі разом із донькою Карен від першого шлюбу. Потім народилася, безперечно, Маргарет. 
 Вони створили свій бізнес з кількох ательє і компанія названа на честь дружини, оскільки Вілсону вона нагадувала Попелюшку.
 Поруч із нею сидів Крейг, її нинішній чоловік. Він молодший за неї, але як кажуть-любові всі віки покірні. Їй уже давно за сорок, а ось йому лише тридцять.
-Милий, нам треба поговорити.-сказала Олександра.
-Слухаю тебе.-спокійно відповів Крейг. 
-Я переписала на тебе компанію та опікунство на дочку. Чи мало що може статися, я вже не молода ...
-Ти що, збожеволіла?-крикнула дочка, що сидить на іншому кінці столу.
-Марго? Чому ти так бурхливо реагуєш?-турбувалася мама.
-Тому що йому не можна довіряти!-крикнула раптово дівчинка і прикрила рота відразу.
-Маргарет, твої слова мене ображають.-образився Крейг, поклавши руку на груди.
 Мама сердито подивилася на дочку. 
-"Польські розлючені жінки найстрашніше з усього."-прийшла думка Картеру.                                                           -Йди у свою кімнату, швидко.
 Маргарет мовчки втекла до своєї кімнати на другий поверх.
 Олександра за хвилину заспокоїлася.
-Не хвилюйся, це все підлітковий вік.-сказав Крейг, подаючи склянку води.
-Ти прав.-відповіла вона, випиваючи воду.
-Краще поїж мідій, спеціально для тебе купив.-запропонував той.
 Жінка кивнула головою і почала наминати свіжих мідій на тарілці.
 Увечері дружина пішла до спальні. Крейг зачинив двері кімнати своєї падчериці на ключ, який був у Олександри.
Нарешті, він прийшов до неї, з надією, що вона спить.
Ввімкнувши світло, він побачив її лежачу на спині, вона не рухається.
 Лише очі дивилися на нього. Чоловік підійшов до неї, перед цим знову вимкнув світло.
-Пробач, але мені гроші потрібніші.-прошепотів він і взяв подушку.
 Картер приставив її до обличчя жінки, почав душити. Та почала щось бурмотити, але не рухалася.
 Він продовжував це робити, отримуючи задоволення від цього. Усміхався.
 У сусідній кімнаті сіпалася ручка дверей. 
-Мам? Відчини мені!-кричала вона, стукаючи по дверях.
-"От малолітня тварюка.-думав Крейг.-Ну нічого, спочатку розберуся з твоєю матір'ю, а потім з тобою."
 Дружина перестала бурмотіти. Той послабив хватку, потім прибрав з її обличчя на ліжко подушку. Взяв навушники і вдягнув на її вуха. Включив на телефоні дружини блютуз і відкрив відео із заспокійливою музикою для сну. Залишив телефон у руці жінки.
 Сам вийшов із кімнати і зачинив за собою двері. Крейг дістав ключ від кімнати Маргарет і відчинив її.
 Перед ним стояла дівчинка в чорній нічній сорочці, яка оголювала плечі.
-Що ти розгорлалася?-спитав гнівно він.-Всі сплять вже давно.
-Чому мене закрили?-не розуміла дівчинка.-Чому мама не чує мене?
-Вона в навушниках заснула, тому не чує.-відповів спокійно Крейг.-А чому вона тебе закрила, уяви не маю.
 Маргарет не довірливо подивилася на нього. Той у відповідь усміхнувся, потім подивився на розріз біля грудей. Маленькі, не такі як у її матері.
-Тобі дуже йде.-зробив комплімент вітчим.-Хочеш трохи пограти?
-Що? Ні!-та хотіла закрити двері, але він завадив їй.
Картер відштовхнув дівчину від дверей.
                  
 Вранці Маргарет вийшла з кімнати та побачила з другого поверху людей у ​​поліцейській формі. 
 Дівчинка подивилась у бік кімнати матері та побачила двоє медиків. Вона нервово здригнулася і кинулася вниз сходами.
-Що відбувається?-спитала вона у поліції. Тільки потім помітила вітчима.
 Його обличчя було заплакане, втомлене і очі були червоні.
-Марго, присядь.-м'яко сказав він.
 Вона оглянула всіх присутніх.
-Це ваша падчерка?-запитав один із поліцейських. 
-Вірно.-Крейг усміхнувся.
-Так, юна леді.-звернувся худий поліцейський в окулярах.-Де ви були коли ваша мама померла?
-Що?
 Маргарет зблідла за секунду. Почала хитатися і задкує назад.
 Картер упіймав її в мить і посадив поряд на диван.
-Навіщо ви так відразу?-спитав він, дивлячись в очі тому чоловікові.-Я за водою. 
-Не треба.-холодно сказала напарниця того поліцейського з тонкою фігурою.-Я принесу. Де у вас кухня?
 Крейг показав пальцем через плече. Жінка кивнула і попрямувала туди. 
-Як аас звати?-спитав у дівчинки той.
-Маргарет.-тремтячим голосом відповіла вона.
-Маргарет, що ви робили вчора вночі?
 Вона подивилася на свого вітчима на секунду і побачила серйозне обличчя, яке погрожує. 
-Я спала.-коротко відповіла падчерка. 
-Добре, ви нічого не чули?
-Ні, було досить тихо.
-Добре...
 Поліцейський щось записав у свій блокнот. Його напарниця прийшла зі склянкою води.
 Та дала дівчинці склянку. Маргарет тремтячими руками взяла його і зробила ковток.
-Марго, не хвилюйся.-говорив Крейг, гладячи падчерку за плече.
 Від цього в дівчинки пішли мурашки по шкірі, але вона не видавала.
 У цей час медики спускали труп Олександри донизу. Він був накритий чорним чохлом. Лише худа рука виглядала з нього.
 Маргарет намагалася не дивитись на них. Лише заплющила очі і допивала воду.
-Експерти оглянуть труп і повідомлять точну причину загибелі вашої дружини.-сказав поліцейський якимось похмурим голосом.-Як тільки дізнаємося-відразу повідомимо вам.
 Поліцейські попрямували до виходу. 
-Давайте я за вами зачиню двері.-сказав Крейг і встав з дивана. За ним же і Маргарет. 
-Прощавайте.-сказав чоловік і пішов до своєї службової машини. Його напарниця зупинилася біля порога.
-Може для дівчинки потрібна допомога від фахівця?-запропонувала вона, дивлячись на дівчинку з блідим обличчям.-Це буде безкоштовно.
 Картер глянув на свою падчерку. Та спочатку на нього, потім на жінку.
 Її холодний погляд передавав байдужість, але при цьому десь у глибині була доброта та занепокоєння за неї. 
 Маргарет помотала в сторони головою на знак заперечення.
-Що ж. Співчуваю вашій втраті.-попрощалася вона.
 Крейг сумно кивнув і потім трохи посміхнувся, знову. Помахав напарниці поліцейського рукою на прощання.
Він дочекався доки вони поїдуть і зачинив за собою двері. Його обличчя в мить змінилося, як актор змінює свою роль.
 Тепер це не було дбайливим, добрим обличчям, а кам'яним та байдужим.
-Це ти вбив її.-сказала Маргарет з-під лоба.-Я знаю.
 Той лише посміхнувся у відповідь. Та зі злості намагалася вдарити його в живіт, але вітчим відбив удар і міцно взяв її за обидві руки.
 Дівчинка намагалася звільнитися, але він був сильнішим. Вона дивилася в його бездушні очі, поки по її щоках текли сльози.
-Радій, що не придушив тієї ночі і тебе.-сказав він спокійно.
-Я все розповім! -вигукнула Маргарет.
-Не розкажеш. Ти боїшся перед своїми жалюгідними ровесниками, вірно?-говорив таким же спокійним тоном Крейг. -Адже соромно, коли трахаєшься із задоволенням з вітчимом, поки мати вмирає в сусідній кімнати, чи не так?
 Маргарет плакала безперервно. Він послабив хватку і та вирвалася. Сіла на підлогу і продовжила плакати ще голосніше.
 Той просто мовчки дивився на це. Йому здавалося це чомусь кумедним.
-У тебе є вибір: залишайся зі мною або збирай речі і пиздуй звідси.-сказав Крейг.-Хоча в тебе вибору немає. Всі гроші переписані на мене і ти не виживеш у цьому світі, що прогнив. У тебе навіть немає близьких, щоб притулити тебе до себе. Крім зведеної сестри, яка стала повією заради грошей, вірно? Але ж не хочеться йти стопами сестри.
 Та мовчала, тільки схлипувала і дивилася на ламінат. 
-Іди нагору і відпочинь поки що.-говорив тепер м'якше, ніж раніше.-Я поки зроблю сніданок.
 Маргарет кивнула і підвелася з підлоги. Пішла до сходів.