Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

Еріон рухався швидко, немов тінь, майже невловимо. Він ухилявся, контратакував, завдавав ударів із точністю хірурга. Кожен рух був продуманим, кожен удар смертельним. Темрява навколо нього діяла як додатковий інструмент, захищаючи від нападів і атакуючи в найменш очікувані моменти. Один із лицарів кинув спис, але Тінеріз вибухнув світлом, розсікаючи зброю в польоті, а тіні водночас знищили ще двох нападників.

Каел не відставав. Його темрява діяла інакше — неконтрольовано і дикою силою зминаючи все на своєму шляху. Він жбурнув чергову темну хвилю, яка, мов вогняний потік, розлилася по землі. Лицарі, які опинилися на шляху цієї атаки, закричали, коли їх охопив вогонь тіней, поглинаючи не лише їхні тіла, але й залишки світла в їхніх душах.

— Ти не втечеш від мене, Еріоне! — крикнув Каел, його голос лунав, ніби грім, що розривав ніч.

Каел кинувся вперед, і темрява навколо нього сформувала величезний клинок, який він змахнув із неймовірною швидкістю. Еріон зупинився лише на мить, піднявши Тінеріз, і їхні леза зустрілися. Вибух сили від зіткнення відкинув обох назад, але Еріон швидко повернувся в стійку, тоді як Каел, засміявшись, почав знову формувати свою зброю.

Лицарі, що залишилися, атакували Еріона одночасно. Вони обступили його, намагаючись скористатися моментом, поки він зайнятий Каелом. Але це було марно. Еріон різко повернувся, і темрява знову вирвалася з нього, збиваючи їх з ніг. Одним рухом меча він добив двох, а потім ухилився від чергового удару, лише для того, щоб контратакувати ще одного.

Каел тим часом розпластав руки, і темрява навколо нього почала трансформуватися. З неї вийшли жахливі створіння, схожі на викривлені людські фігури з довгими, як у тіней, кінцівками. Вони рухалися з нелюдською швидкістю, оточуючи Еріона.

— Подивимося, як ти впораєшся з цим, — промовив Каел, і створіння одночасно кинулися вперед.

Еріон залишався незворушним. Тінеріз у його руці засвітився яскравіше, а його темрява змінила свій рух. Вона не просто захищала його — вона стала активною, формуючи довгі леза, які пронизували створінь Каела, розриваючи їх на шматки.

— Твоя темрява — лише хаос, Каеле, — кинув Еріон, контратакуючи. — Вона поглине і тебе, якщо ти даси їй волю.

Каел засміявся, відкинувши чергову хвилю темряви у бік Еріона.

— І що з того? Хаос завжди перемагає баланс. Подивимося, як довго ти це витримаєш!

Їхній бій ставав усе інтенсивнішим. Темрява і світло перепліталися, створюючи вихори, які знищували все довкола. Лицарі, які залишилися, намагалися втекти, але були поглинуті силами, що вийшли з-під контролю.

Еріон, рухаючись із надлюдською швидкістю, підскочив до Каела, їхні леза знову зійшлися. Вибух сили розірвав землю під ними, і стало очевидно: цей бій вирішить не лише їхню долю, але й те, хто стане володарем темряви.

Поле битви вирувало хаосом, від якого земля тремтіла, а повітря було сповнене гуркоту зброї та зойків. Темрява, що виривалася від зіткнень Еріона та Каела, застилала все навколо густим туманом, у якому майже нічого не було видно. Райнар, Салем і Елрік пробиралися крізь це пекло, крок за кроком, пригинаючись і намагаючись тримати курс на двох лицарів, які затягували Аліну в напрямку лісу.

Салем біг попереду, його дихання було частим і важким, але рішучість у кожному русі змушувала його рухатися далі. Його очі світилися неприхованою тривогою, а руки стискали кинджал так міцно, що пальці побіліли.

— Ми близько! — крикнув Райнар, який тримався трохи позаду, озираючись через плече в пошуках ворогів. — Вони намагаються втекти в ліс!

— Тримайся, сестро! — закричав Салем, ледве стримуючи відчай у голосі. — Ми вже тут!

Лицарі, які тягнули Аліну, озирнулися, почувши крики. Один із них штовхнув дівчину вперед, наказуючи напарникові прискоритися, але той ледве встиг зробити кілька кроків, як Салем метнув кинджал. Лезо просвистіло в повітрі й уп’ялося в плече одного з лицарів, змусивши його впустити руку Аліни.

Другий лицар зупинився і повернувся, піднявши меч. Його погляд зупинився на Салемі, але перш ніж він устиг завдати удару, до нього підскочив Райнар. Він потужним ударом свого меча змусив лицаря піти в оборону. Клинки зіткнулися, розсипаючи іскри, а звук удару пролунав, як грім. Райнар діяв методично — його удари були сильними й точними, змушуючи супротивника відступати.

Аліна стояла збоку, хиталася, ледве тримаючись на ногах. Її обличчя було блідим, а очі — наляканими. У цей момент до неї підійшов Райнар. Він схопив її за руку, допомагаючи піднятися.

— Ти в порядку? — запитав він, озираючись на поле битви.

Аліна лише кивнула, важко дихаючи. Її погляд був спрямований на лицаря, який відступав під натиском Райнара.

Елрік, який тримався трохи далі, розгорнув один зі своїх магічних пергаментів. Його голос, наповнений спокоєм і зосередженістю, почав шепотіти слова заклинання. М’яке світло вирвалося з пергаменту, осяваючи територію навколо нього. Заклинання створило захисний бар’єр, який відгородив їх від решти битви, забезпечуючи хоч невеликий перепочинок.

— Тримай її і йдіть! — вигукнув Елрік до Салема, не відводячи погляду від свого пергаменту.

Салем підбіг до Райнара й допоміг підтримувати Аліну. Їхні очі зустрілися, і Салем ледь усміхнувся.