Читати книгу - "N.A.S.T.R.O.M.A., Yevhenii Nahornyi"

Ніка обережно наблизилась. Усередині гнізда виднілися кілька великих яєць із міцною шкаралупою. Вони переливалися на світлі слабким зеленим сяйвом, нагадуючи що вони не з землі. Її інстинкт попереджав: це небезпечне місце, і слід якнайшвидше йти. 
Раптом повітря розітнув низький, моторошний звук, схожий на крекіт. Ніка завмерла. Вона почула тихий, але чіткий шурхіт із боку лісу, який швидко посилився. Із густих кущів з'явилися дві істоти. 
Це були краби-павуки. Їх тіла, покриті грубим панциром, нагадували кору старого дерева, але в русі вони здавалися напрочуд граційними. Шість довгих ніжок, озброєних гострими кігтями, рухалися синхронно, і кожен їхній крок супроводжувався глухим звуком. Їхні числові очі блищали в напівтемряві, а довгі антени-списи коливалися, немов досліджуючи повітря. 
Ніка миттєво зрозуміла, що це господарі гнізда, і вони її помітили. Один із крабів уже скоїв свій погляд на неї, починаючи рухатися в її бік. Його ноги видавали моторошний скрип, а блискучі нитки павутини почали витікати з його вусиків, чіпляючись за гілки. 
Ніка кинулася бігти. Серце, здавалося, завмерло, поки вона проривалася через густі кущі та коріння, намагаючись уникати павутини, що була повішана неначе це капкан для якогось звіра. Її переслідувачі лунали за нею, їхнє скрекотіння все ближче. Ніка не могла відірватися від них — вони рухалися швидше, а їхні довгі антени кидали попереду Ніки павутину, створюючи захоплюючі пастки з павутини. 
Раптом один із крабів-павуків ухопив її усиками за руку. Ніка відчула, як її тіло рвонуло назад, і біль від міцної хватки пронизав руку. Вона знову вирвалась із останніх сил, рухаючись через ліс і кидаючи погляди на своїх переслідувачів. Але вони не відступали. Відчайдушно вона побачила величезну тріщину в одному з дерев — значно велика і глибока, що могла сховати її цілою. 
Ніка шмигнула в середині, мимоволі забруднивши себе смолою, що була в дереві. Її одяг та шкіра обліпилися липкою чорною речовиною. Зрозумівши, що це може допомогти, вона залишилася тихою, мертвим кутом ховаючись у темряві деревини. Погоня знову пройшла на кілька хвилин, коли краби-павуки почали оглядати навколишні місця. Скрекотіння їхніх голосів змішувалося з важким диханням, але вони не змогли знайти її слідів. 
Ніка затамувала подих, намагаючись не рухатися і не видавати себе. Кожен її рух міг стати фатальним. 
Вони обшукали кілька місць, пройшли через тріщини в дереві поруч, але не помітили її. Її серце билося важко і швидко, але, зрештою, вони відійшли трохи далі від її схованки. 
Ніка лежала в тріщині дерева, ховаючись від двох крабів-павуків, їх кроки лунали на відстані кількох метрів, але вони все ще не помічали її. Її серце билося так сильно, що здавалося навіть, вони могли почути його. 
Вона відчувала, як смола, в яку вона вилізла, тягне за собою кожен її рух. Її одяг став липким, а руки — важкими. Але це був єдиний спосіб залишитися живою. 
В очах крабів була помітна певна плутанина. Вони рухалися по лісу, оглядаючи кожен сантиметр навколо, їхні довгі антени коливалися в пошуках запахів чи слідів. Ніка прислухалася до кожного їх звуку, намагаючись залишитися абсолютно нерухомою. 
З усім тим, через кілька хвилин один із крабів, врешті-решт, відступив, очевидно, розуміючи, що сліди зникли. Ніка відчула, як її тіло затерпло від напруги, але вона не сміла рухатися. Краб відшукав нове місце для обстеження, а інший пішов за ним.”

Вони відійшли від гнізда, але Чарлі постійно озирався назад, ніби боявся, що щось або хтось уже вирушив за ними слідом. Марк, навпаки, виглядав задоволеним своєю знахідкою, хоча в глибині душі і він почав замислюватися, чи варте його дослідницьке завзяття такого ризику. Чарлі й Марк продовжили свій шлях, хоча напруга між ними залишалася. Ліс навколо ставав густішим, сонячне світло ледь пробивалося крізь щільне листя, створюючи примарні візерунки на землі. Чарлі йшов попереду, постійно звіряючись із планшетом і сигналом шатла. Марк ішов слідом, поглядаючи навкруги й занотовуючи в блокнот, який завжди носив із собою. 
— Залишилося 25 кілометрів, — сказав Чарлі, не відриваючи очей від екрана. — Якщо йтимемо стабільно, до вечора скоротимо половину відстані. 
— Звучить оптимістично, — відповів Марк, намагаючись підтримати темп, хоча його щиколотка все ще трохи нила. — Але, чесно кажучи, ця планета продовжує мене заохочувати мене дослідити її. 
Чарлі зупинився і подивився на нього. 
— Ти ж той, хто кілька хвилин тому лазив до гнізда. 
Марк лише знизав плечима: 
— Це інше. Гніздо — це можливість для науки. А ось ця планета загалом… Вона ніби жива, але водночас так мертва. Якась дивна комбінація знайомого й абсолютно невідомого. 
— У цьому я з тобою погоджуюсь, — кивнув Чарлі, обережно переступаючи через коріння, що випирало з землі. — Мені здається, що ця планета приховує більше, ніж ми можемо уявити. І це мене трохи насторожує. 
Раптом Марк помітив щось серед дерев. Він підняв руку, щоб зупинити Чарлі. 
— Що таке? — насторожено спитав Чарлі, присідаючи. 
— Там, подивися, — тихо відповів Марк, вказуючи на якусь неприродну форму між стовбурами дерев. 
Чарлі примружився і побачив ще одну незвичайну річ. Це було велике павутиння, що висіло між деревами. 
Але воно було незвичного кольору — темно-сріблясте, з відблисками при світлі. 
— Не підходь близько, — швидко сказав Чарлі, ставлячи руку на плече Марка. — Хоча б цього разу послухай мене. 
— Добре, добре, — зітхнув Марк, відступаючи. — Але ти ж розумієш, що я мушу це записати. 
Вони зробили невеликий обхід, щоб уникнути павутиння, і продовжили рухатися до шатла. Чарлі спостерігав за сигналом, який залишався стабільним, і це трохи заспокоювало його. Через кілька годин вони дійшли до місця, де ліс почав рідшати, а звук води ставав дедалі гучнішим. Незабаром перед ними відкрилося провалля, із високого урвища не було видно дна. Краєвид був дивовижний: стіни вкриті легким туманом, переливалася під сонцем. 
— Вражає, — видихнув Марк, дивлячись униз. 
— Так, але це означає, що нам доведеться шукати переправу, — сказав Чарлі, розглядаючи краї урвища. 
Марк кивнув і раптом звернув увагу на небо. Високо над ними літали якісь істоти. Вони мали довгі крила, схожі на перетинки, але форма тіла була неприродно витягнутою, ніби у комах.