Читати книгу - "Приручити Дикого, Анна Лященко"

Кай

- Діган, є розмова, не дуже зайнятий? - звертаюся до старого друга, коли він проходить, точніше, пробігає повз. Спіймати його для розмови виявилося не так уже й просто.

Офіційно Діган тепер уже не наставник принца, але все ще начальник королівської варти, та ще й молодняком зайнявся. І, хоч він і відмовився від посади викладача в Академії Імперії, але таланти наставника знайшов десь застосувати. Та й за Ерданом так само доглядає. Днями я спостерігав, як Діган за щось його сильно відчитав, а молодий король тільки мовчки стояв і винувато кивав у відповідь.

- Важлива розмова? - Діган трохи пригальмовує, але не зупиняється.

- Ну, терпить, звичайно, але я хотів дещо прояснити. Це про Раяна.

Діган відразу зупиняється і повертається до мене:

- Щось із принцом? – стурбовано запитав друг, і я бачу, що йому не все одно.

- Нічого особливого, просто зіткнувся вчора з ним у палаці, і мені здалося, що його щось турбує.

– Раян завжди сам по собі, але особливих проблем ніколи нікому не створював, – Діган посміхнувся і продовжив: – Окрім своїх наставників, звісно.

- А хто в нього наставник?

- Зараз – нікого, а так…. Десятка зо два цю посаду вже перепробували. Один навіть не вижив. Сам, звичайно, винен, але слава за Раяном та ще ходить. Грег не може знайти принцу наставника вже кілька місяців.

- Він настільки не керований?

- Раян — одинак. Завжди сам собою. Може полетіти в гори, нікого не попередивши та залишитися там на кілька днів чи тижнів. Грег уже все перепробував. Якось, після чергової втечі, він його на пів року замкнув. Хлопчик обернувся і тиждень гарчав і вив, намагаючись зламати ґрати. Потім заспокоївся, але тільки-но його випустили – полетів у гори й два місяці не повертався. Ледве вистежили тоді його. Грег сам за ним літав, насилу вмовив повернутися до палацу.

- Мда, складний хлопець.

- Ним ніхто особливо не займався. Усі з Ердану порошинки здували.

- Він озлобився?

- Наче ні, мені здається, його влаштовує відсутність тотального контролю. Часом Ердан йому навіть заздрив. Він завжди під наглядом: вчителі, наставник, охорона. А Раян – вільний птах, справжній дикий!

- І теж любитель сирої печінки? - сміюся я, згадуючи, що при кожній нагоді Діган носить своєму вихованцю його улюблені ласощі.

- Так, принци через неї в дитинстві так билися, що луска розліталася!

- Ердану ти смаколики тягаєш, а Раяну хто?

Діган замислився.

- Та ніхто. Він сам полює, практично щодня відлітає до Синього озера, це те, що між горами Надії та Близнюків. Вважає за краще там полювати й рибалити. Навіть не знаю, готує він собі чи сире їсть. Взагалі його не те що на урочисті заходи не затягнеш, він і на обід ніколи не приходить, зрідка може на вечері з'являється. І те, лише коли Грег на нього шипить. Але з етикетом у нього все гаразд!

Тут я, звичайно, можу посперечатися, але Діган Раяна краще знає.

- Я чув, Грег хоче його до Академії Імперії відправити?

- Так, поки діє угода з Імператором Саттоном про наречених, гріх не скористатися нагодою!

– А програму потягне?

- О, про це не турбуйся! Хлопчик дуже здатний! І з його навчанням проблем не було ніколи. Та й викладачів він ніколи не чіпав, діставалося лише наставникам. А чого ти ним зацікавився раптом? Сподіваюся, Грег тобі не пропонував стати наставником молодшого принца?

- Думаєш, чи не варто погоджуватися?

- Вирішуй сам, але будь впевнений, мало не здасться. Я пів року під загрозою страти проходив, і це при тому, що у нас з Ерданом порозуміння та спілкування на ментальному рівні. А Раян… Він жорсткіший за Ердан, хоча на вигляд і не скажеш.

- Коли ми з ним учора зіткнулися, я щось відчув... І мені здалося, що я його чую.

- Навіть так?! – здивувався Діган. - Поки що ніхто з не кровних родичів з Раяном не зміг налагодити зв'язок! Тобі вирішувати, але буде складно, Раян та дисципліна – це несумісні поняття!

- Якщо Грег не знайде йому наставника, відправить до Королівської Академії?

- Навряд, без наставника йому дорога лише у військову школу. Тим більше, що він не наслідний принц. Зроблять із нього солдафона, раз у дипломати не хоче. Ти ж знаєш традиції – молодшого сина відправляти якомога далі — на далекі кордони.

- Я думав, Грегу традиції поперек горла стоять, після того, як батько з ним поводився.

- Ось тому він і хоче відправити Раяна до Академії Імперії, може там хлопець за розум візьметься. А якщо ще й одружитися! - підморгує мені. - Загалом, думай. Сам знаєш, бути наставником принца Диких Земель небезпечно! - Діган регоче та убігає далі у справах.

Карада

Сама не помічаю, як за обідом поділяю свою порцію на сім частин і з'їдаю лише дві. Сьогодні другий день нашого "покарання". Апетиту немає зовсім, і, здається в мене незабаром линяння, напевно, через це такий настрій.

- Карада, у тебе все гаразд? – питає мене батько. І я мало не розплакалася.

- Здається линяння скоро, мені спати хочеться, – брешу батькові, але намагаюся переконати себе, що саме в цьому проблеми.

- Доню, ти прийняла вітаміни, які я тобі дала позавчора? - матінка як завжди подбала про мене, тільки ось я ... згодувала все своєму Дикому і знову брешу:

– Я не пам'ятаю, куди їх поклала, — здається, червонію — я не звикла обманювати. Боюся підняти голову та подивитися на батьків.

- Нічого страшного, я візьму в королівського лікаря ще, — заспокоює мене матінка.

- Не хвилюйся так, Карадо. Линяння може супроводжуватися неприємними симптомами, забудькуватість — ще не найстрашніше! Слабкість буде весь тиждень і навіть непритомність може бути! Не вилітай далеко від будинку і взагалі, не виходь без супроводу. – наказує батько. І я розумію, що влипла. Не послухатися його не реально, він проконтролює все.