Читати книгу - "Стів Джобс"

- Коли ти бачиш щось настідьки продумане зовні, то кажеш: «Ого, воно має бути насправді продуманим зсередини», - розповідав Джобс часопису NewsWeek. - Ми прогресуємо, усуваючи якісь деталі, забираючи зайве.

04 Cube був майже розкішним у своїй відсутності показної розкоші, і він був потужним. Проте успіху не досягнув, пристрій розробляли як настільний комп’ютер високого класу, але Джобс хотів продукувати його - як і майже кожен інший продукт — для масового ринку. Врешті-решт «куб» не підійшов жодній з аудиторій. Професіонали, які працювали з комп’ютером щодня, не шукали ювелірної скульптури собі на стіл, а споживачі масового ринку не хотіш платити вдвічі більше, ніж заплатили би за простий неоригінальний комп’ютер. Джобс планував, що Apple продаватиме 200 тисяч «кубів» у квартал. У перший квартал продалася половина з цього. У наступний - менше тридцяти тисяч комп’ютерів. Джобс згодом визнав, що він перестарався з дизайном і завищив ціну на «куб», так само, як колись на комп’ютер NeXT. Але крок за кроком він засвоював свої уроки. Розробляючи такі прилади, як iPod, Джобс контролював витрати та йшов на необхідні компроміси, щоби продукти були запущені в потрібні терміни й у рамках запланованого бюджету.

Частково через погані продажі «кубів» статистика прибутків Apple у вересні 2000-го розчарувала. Це припало саме на той час, коли технобум почав утихомирюватися і ринок освітніх послуг компанії Apple зменшувався. Ціна на акції, яка трималася вище 60 доларів, впала на 50% за один день і до початку грудня вже була нижче 15 доларів.

Та нічого з цього не зупинило Джобса — він продовжував створювати самобутній, навіть відволікаючий новий дизайн. Коли пласкі екрани стали комерційно життєздатними, він вирішив, що пора замінити іМас, напівпрозорий настільний комп’ютер, який виглядав так, неначе прийшов у цей світ із мультфільму «Сім’я Джетсон». Айв зробив модель, яка була в якомусь сенсі умовною — «нутрощі» комп’ютера кріпилися до задньої стінки плаского екрану. Джобсу це не сподобалося. За своїм звичаєм — чи то в Ріхаг, чи то в Apple -Стів різко натиснув на гальма, щоби ще раз усе це обдумати. Йому здавалося, що такій розробці трохи бракує чистоти.

— Навіщо тут той плаский екран, якщо ти поначіпляєш це все ззаду? - запитав він Айва. - Кожен елемент має бути самим собою.

Того дня Джобс поїхав додому рано, щоб обміркувати проблему, а тоді подзвонив Айв, щоби той приїхав до нього. Вони пішли в сад, який дружина Джобса засіяна великою кількістю соняшників.

— Щороку я роблю щось божевільне з садом, і того року там була ціла купа соняшників, із соняшниковою хатинкою для дітей, — пригадувала вона. - Джоні та Стів розбиралися зі своєю дизайнерською проблемою, а тоді Джоні запитав: «А що, коли екран буде відділений від бази, як соняшник?». Він дуже захопився цим і почав креслити ескіз.

Айв любив, щоби його дизайни передавали якесь значення, й усвідомив, що форма соняшника повідомлятиме, що плаский екран був настільки легким і чутливим, що міг тягнутися до сонця.

у новому дизайні Айва екран Macintosh був прикріплений до рухливої хромованої «шиї», тож він виглядав не лише наче соняшник, але також як товстощока лампа Luxo. Комп’ютер насправді нагадував грайливу особистість Люксо-старшого із першої мультиплікаційної короткометражки, яку Джон Ласетер створив у Ріхаг. Apple відкрила чимало патентів на цей дизайн, більшість із яких була записана на ім’я Айва, проте в одному з них, на «комп’ютерну систему, яка має рухливе кріплення до плоскопанельного екрану», Джобс записав себе як основного винахідника.

Часом здається, шо деякі дизайни Apple Macintosh занадто милі. Але інші виробники комп’ютерів удалися до іншої крайності. Це індустрія, у якій має бути хоч якась інновація, але замість того нею заправляли типові дешеві коробки. Після декількох непродуманих спроб пофарбувати ті коробки в блакитний колір чи випробувати нові форми, такі компанії, як Dell, Compaq і HP, перетворили комп’ютери на масовий товар, передавши виробництво підрядникам і поставивши конкурентоспроможну ціну. Зі своїми сміливими дизайнами і новаторськими додатками, як то iTunes та IMovie, Apple була єдиним місцем, де все ше існували інновації.

Intel зсередини

Інновації Apple не були лише поверхневими. Починаючи з 1994 року, компанія стала використовувати мікропроцесори, які називалися PowerPC, виготовлені в партнерстві IBM і Motorola. Протягом декількох років вони були швидшими за мікрочипи Intel — перевага, якою Apple хизувалася в гумористичних рекламах. Проте до того часу, коли повернувся Джобс, Motorola почала відставати у виготовленні нових версій чипів. Це спричинило сутички між Джобсом і виконавчим директором Motorola Крісом Ґелвіном. Коли Джобс вирішив перестати ліцензувати операційну систему Macintosh для розробників клонів одразу після свого повернення в Apple в 1997 році, він сказав Ґелвіну, шо може зробити виняток для клопа Motorola, Starmax Мас, але лише в тому випадку, якщо Motorola пришвидшить випуск нових чипів Power PC для ноутбуків. Телефонна розмова ставала все напруженішою. Джобс висловив свою думку, що мікросхеми Motorola — повний відстій. Ґелвін, який також мав ще той характер, натиснув у відповідь. Джобс кинув слухавку. Моторолівський Starmax скасували, і Джобс таємно почав планувати перевести Apple з мікросхеми Power PC від Motorola-IBM на мікросхеми Intel. Це було би непростим завданням - майже таким самим, як написати нову операційну систему.

Джобс не надавав ніякої справжньої влади своїй раді директорів, але використовував їхні зустрічі, щоби розкидатися ідеями й таємно обдумувати стратегії, стоячи біля дошки й задаючи напрямок вільним обговоренням. Протягом вісімнадщіти місяців директори обговорювали, чи вартує переходити на інтелівське обладнання.

- Ми сперечалися про це, ставили чимало запитань і зрештою вирццили, що варто зробити це, — пригадував член ради директорів Арт Левінсон.

Пол Отелліні, який був тоді президентом, а згодом став виконавчим директором компанії Intel, розпочав перемовини з Джобсом. Вони познайомилися, коли Джобс намагався втримати NeXT на плаву, і, як Отелліні згодом сказав, «його зарозумілість була тимчасово вгамована». Отелліні ставився до людей спокійно й дещо насмішкувато, тож його радше здивувало, ніж розгнівало те, що він дізнався про Джобса, коли мав із ним справи по Apple у ранніх 2000-х: «Його соки знову текли в галуззі, і він і близько не був таким смиренним, як