Читати книгу - "Фантастичне кохання (збірка романів), Ангеліна Кріхелі"

- Вважайте, що це особисте, - відмахнувся чоловік, потягнувши її за руку.

Якщо знайдуть її хлопчика, буде час поговорити ще. Очевидно ж, що звідси їх випустять не скоро. Ситуація явно позаштатна. Але всі мовчать і ніхто нічого не знає.

Люба з підозрою глянула на нього, але сперечатися не стала. Слухняно слідуючи за провідником, мовчки молилася скоріше відшукати свою кровиночку.

Він обернувся по дорозі, перевіряючи, чи йде за ним. Протиснувся далі, щохвилини вибачаючись перед тими, кого ненавмисно зачепив. І знову думаючи про те, що головну провину в житті загладити вже не зможе, судячи з усього. Проклята мережа, на яку всі покладали глобальні надії, звалилася в одну мить.

Та й що б він сказав батькам? Вибачте, такою була умова продюсера? Ніякої провінційної рідні... І плювати їм, що перші акорди показав йому саме батько. Що саме мати терпіла всі його бекання і непотрапляння в ноти в процесі навчання. Головне - сценічна легенда. І жодних слідів із минулого.

Ось воно, сьогодення. В одному спільному підвалі з людьми, які не знають навіть, що він - без п'яти хвилин зірка. Але чи тому його це гризе? Чи біль виник тільки від марності ухваленого рішення? Якби він усе ж таки став успішним, чи тривожилася б його совість, чи нудилося б серце за рідними?

- Дивіться! Є тут ваш? - моргнувши, щоб відігнати ману, вказав колезі на велику кімнату з дітьми та дорослими, які старанно займали малечу.

Якщо зараз малий знайдеться, йому неодмінно стане легше. Так він вирішив. Адже тоді хоча б один син буде поруч із мамою. Нехай навіть не він. Але без почуття спокути він задихнеться.

- Я не бачу, - насупившись, промовила Люба.

Він розумів, що йдеться радше про «не відчуваю». Неможливо розглянути кожну людину тут так швидко. Якщо тільки дивитися материнським серцем, а не очима.