Читати книгу - "Хребет Дракона, Кевін Джеймс Андерсон"

— Ішаранці погодилися прибути на острів Фулкор як на нейтральну територію. Довіряти їм не можна, — додав Уто. — Їм не можна вірити.

Вони дісталися причалів, майже не зустрівши опору, позаяк більшість ішаранців уже втекли або загинули. Уто віддав суворий наказ солдатам гарнізону та більшості бійців Співдружності залишатися і захищати острів.

— Ми не дамо через цю трагедію шанс ішаранцям заволодіти нашою твердинею тут. Можливо, саме це вони і планували від самого початку.

Після завантаження скривавлених згортків на борт корабля Уто звернувся до Клеї.

— Залишайся тут, на Фулкорі. Я хочу, щоб ти очолила гарнізон. Ми відпливаємо негайно з малим екіпажем, бо я хочу, щоб Мандан благополучно повернувся в замок Конвери, однак ти — ти найкраще підходиш на посаду наступного караульного гарнізону. Зберігай фортецю сильною, гарнізон добре озброєним. Ворог може напасти в будь-який час.

Тверда, мов сталь, жінка кивнула.

— Я подбаю, щоб кожен ішаранець, який переживе сьогоднішню битву, був скинутий зі стіни на рифи.

Більшого Уто й не жадав.

Клеа затиснула золотий браслет-манжету навколо зап’ястя, запалила реймер і підняла довге палаюче лезо. Вона повернулася до сходів у скелі.

— У мене багато роботи. — Сягнистими кроками вона побігла вгору сходами і зникла в обнесеній стінами фортеці.

Уто і Ґант допомогли королевичу піднятися на борт корабля, капітан гукнув, аби піднімали якір. Залізні ланцюги заторохкотіли, розгорнулися полотняні вітрила. Моряки зв’язували мотузки.

Мандан тремтів, поки Уто тягнув його серед ящиків і бочок на палубі туди, де можна було тимчасово влаштуватися. Поки що вони не спускатимуться у свої каюти. Уто хотів спостерігати за відплиттям.

— Мій батько просто намагався допомогти людській расі, — сказав Мандан — А що з Лютими? З драконом? Він слав попередження. Ми ж бачили гору Вада!

— Ви бачили, що сталося тут сьогодні ввечері. — Уто присів поруч із королевичем. — Начхати мені на Лютих, як і вам.

Мандан здригнувся, але Уто сильно струснув його за плечі.

— Тепер ви конаґ. Ви правите Співдружністю. Наше майбутнє у ваших руках — а я допомагатиму вам усім, чим зможу.

Юнак моргнув почервонілими очима, відкривши рота від здивування.

Уто сказав, як відрізав:

— З цими тваринами миру бути не може.

Мандан ще продовжував схлипувати, але після цих слів важко ковтнув, потім глибоко зітхнув. А тоді тихо погодився:

— Ніколи миру не бути. Ми повинні знищити ішаранців.

Військовий корабель Співдружності відплив від непохитних скель і рушив у грозову ніч.

100

Перебуваючи у дворі коваля, Шадрі спостерігала, як королева Тафіра метає один за одним ножі у тренувальний стовп. Вона робила ретельні записи про різні типи лез.

Коваль стояв, спостерігаючи за королевою, блідий від тривоги.

— Стовп вузький, моя леді, він призначений для випробування мечів зблизька. Може, нам варто встановити ширшу мішень? Випущений клинок може відскочити вбік.

Тафіра взяла довгий ніж із гострим кінчиком. Вона потримала його за край леза, зважила в руці, взяла руків’я в іншу руку, потім перевернула ніж і різким жестом кинула його. Ніж закрутився в повітрі і встромився у м’яку соснову колоду, що стояла сторчма.

Коваль подарував королеві повний набір ножів, і Шадрі оглянула їх усі, поки Тафіра розповідала їй про різні види лез.

— Власники холодної зброї у Співдружності часто загострюють леза з обох боків, щоб мати можливість користуватися двосічним ножем, натомість ішаранці зміцнюють хвостовик ножа, роблячи лезо довгим і гострим, як бритва. — Шадрі тішилася, що нарешті на її численні питання відповідають ясно і терпляче, а не так, як вона звикла.

Під керівництвом Тафіри коваль експериментував із різними варіантами. Королева оглядала їх, показувала зразки Шадрі.

— Люба дівчинко, тобі також знадобиться добрий ніж. Усі в Нортеррі повинні мати власний клинок для захисту, особливо тепер.

— Але ж я просто учениця. — Шадрі зашарілася. — Я можу розібратися в ножах, але я не мала нагоди битися на них. Мені, мабуть, краще буде просто тікати якомога швидше.

— Тоді навчися битися. Коли я була юною, десь твого віку, люди в моєму селищі жили собі цілком самовдоволено. Вони думали, що їхній божок буде завжди захищати їх, але вони не вважали за потрібне підтримувати його сильним, а також не підтримували силу в собі. І коли на селище напав ворожий загін, постраждали всі.

Шадрі спробувала навчитися метати ножі, але попри те, що її пальці були добре пристосовані для написання довгих оповідей, їм бракувало спритності для роботи з клинками. Проте вона докладала зусиль, щоб навчитися, мугикаючи під ніс та зосередившись на новій справі. Покл практикувався разом з нею, однак у незграбного молодика виходило гірше, ніж у неї. Він добре вмів полювати на дрібну дичину, але його бойові вміння не поширювалися далі рубання дров, хоча з кожним днем йому вдавалося вправлятися з ножем все краще. Як і Шадрі.

Шадрі завжди тримала при собі зошит у шкіряній палітурці, сторінки якого були списані думками та спостереженнями, але в неї ще залишалося місце для додаткових записів на полях, а король Колланан пообіцяв їй стільки чистих зошитів, скільки їй знадобиться. Юна дівчина проводила багато часу за розмовами з Тафірою, дізнаючись дивовижні факти про ішаранську культуру, відомі королеві з дитинства. Коли жінки були разом, Шадрі сиділа біля вогню, а Тафіра розповідала тужливі історії, складові її спадку ще з тих часів, коли вона приїхала сюди переляканою молодою нареченою з чужої землі, проте по вуха закоханою в Колла Молота.

Коли королева розповідала про їхню з Коллом дочку, її глибокі карі очі затуманювалися сльозами. Вона розповідала про те, як невгамовна Джакі вилазила на дерева швидше й вище за всіх, як ледь не потонула у швидкому гірському потоці, намагаючись зловити форель голими руками, як двоє онуків пішли більше у свою авантюрну матір, ніж у серйозного батька. Шадрі, слухаючи всім серцем, заповнювала зошит записами. У своїй новій ролі у Феллстаффі їй подобалося вважати себе хранителькою, хай і без офіційного призначення.

Королева Тафіра до того ж проявила твердий характер і залізну волю, коли прийняла на себе відповідальність за королівство. Відколи Колланан вирушив у рейд на північ, вона не дозволяла собі розслабитися. Натомість Тафіра щодня вирушала в місто на зустрічі з ковалями, майстрами з виготовлення мечів, зброярами, дубильниками та виробниками стріл — усе заради укріплення оборони Нортерри. Та