Читати книгу - "Хребет Дракона, Кевін Джеймс Андерсон"

Тепер, пильно оглядаючи зразки ножів коваля, королева обрала маленький кинджал, який легко можна було засунути в чобіт. Вона перевернула його, а потім метнула в стовп. Тонкий ніж встромився у тріщину в сосновій деревині.

Від міської стіни залунали далекі крики:

— Вершники повертаються!

Тафіра витягла ножі та різко кивнула ковалеві.

— Ці підходять. А тепер зробіть сотні таких. — Вона повернулася до Шадрі, її обличчя було сповнене надії та страху. — Ходімо привітаймо їх і подивімося, скільки повернулося додому.

Зодягнений у пом’ятий одяг Покл вибіг до них, і всі разом вони поспішили звивистими вуличками до північних воріт. По дорозі наближався великий загін вершників. Шадрі намагалася порахувати прибулих, але навколо них здіймалося надто багато пилюки.

— Різанини точно не було, моя леді, — зауважила вона. — Схоже, більша частина загону повернулася додому.

— Вони билися з Лютими! — не вірячи, засміявся Покл. Він вертівся від збудження. — Вони билися з Лютими і повернулися додому!

— Навіть один загиблий — це висока ціна, — сказала Тафіра, а тоді додала покірним голосом: — Проте це ціна, яку ми очікували сплатити. — Вона наказала широко розчахнути ворота, а відтак поспішила їм назустріч. Натовп навколо все збільшувався.

Попереду на Штормі їхав король Колланан. Королева Тафіра зупинилася з піднятими руками, вітаючи їх. Її переповнювали емоції, проте вона намагалася триматися гідно. Шадрі точно знала, що Тафірі хотілося би вибігти прибулим назустріч. Сльози радості наповнили очі королеви.

Шадрі з полегшенням видихнула, побачивши Елліель і Тона, що їхали одразу за королем. Широко посміхаючись, вона замахала їм обома руками, лише зараз усвідомивши, наскільки хвилювалася за двох своїх друзів.

Загін наближався, виснажений та запилюжений, але сповнений бажання швидше повернутися в місто. Лорд Бален та його Хоробрий їхали позаду схожого на ведмедя лорда Оґно, а решта бійців розтягнулася на дорозі у дві колони. В середині загону один з воїнів гордо підняв стяг Нортерри, а інший тримав прапор Співдружності. Коли вершники зменшили швидкість, проїжджаючи ворота, Шадрі розгледіла їхні приголомшені обличчя, брудні й спітнілі постаті, подерті плащі та побиті обладунки.

Король Колл зіскочив із сідла, і Тафіра поспішила йому назустріч. Він обхопив дружину руками в мовчазних обіймах, які тривали цілу хвилину.

— Битва була успішною, — сказав він. — Воїни Лютих не були готові зустріти нас. Вони нічого особливого не очікували, коли нас побачили, проте ми завдали їм удару. Сильного удару.

Шадрі підбігла до Елліель і Тона, засипаючи їх питаннями.

— Ми здобули перемогу, — мовила Елліель, не звертаючись ні до кого особисто. — Ми пошкодили їхню фортецю, вбили цілий загін крижаних Лютих. — Вона виглядала приголомшливо у своєму чорному однострої Хороброї, хоча її коротко підстрижене волосся кольору кориці все ще здавалося Шадрі дивним.

Колланан поглянув на темноволосого Лютого і кивнув на знак захоплення.

— Тон застосував магію і зробив більше, ніж я сподівався. — Він повернувся до королеви і похитав головою. Його голос затнувся. — Але нашого внука там не було. Ласіс і Елліель шукали його, поки ми відволікали їхню оборону лобовою атакою. Вони вбили мага Лютих і отримали потрібні нам відомості. — На його обличчі з’явився вираз радше рішучості, ніж досади. — Бірч усе ще в полоні у королеви крижаних Лютих далеко на півночі. — Він міцніше пригорнув Тафіру. — Але ми думаємо, що він досі живий. Надія ще є. Ми ще можемо його врятувати.

Очі Тафіри блиснули сльозами, і вона опустила голову на груди короля:

— Ми врятуємо його.

— Я хочу почути всю історію, кожну деталь, — сказала Шадрі досить голосно, щоб усі почули. — Я можу виступити в ролі хранительки і записати все дуже докладно. Ми можемо надіслати повний літопис усім лордам-васалам, а також конаґові в Конвері. Кожне святилище пам’яті отримає по примірнику.

— Кров предків, розповісти справді є що! — сказав Колл. — Але ти краще записуй усе швидко, бо незабаром буде набагато більше.

Шадрі вклонилася, відчуваючи збудження.

— Я у вашому розпорядженні, Володарю! Я запишу літопис, а потім зроблю ще один примірник, а тоді ще і ще, щоб цю історію ніколи не забули. — Вона подумала про сувору й бундючну головну хранительку Віколію з великого святилища пам’яті в Конвері, яку не вразила допитливість простої прибиральниці. Тепер Віколія точно буде вражена.

— Ти матимеш стільки паперу і чорнила, скільки тобі знадобиться, хранителько, — мовив король. Від його слів про її нову посаду у Шадрі потеплішало на серці. — Я розповім тобі свою історію, а тоді ти зможеш почути ще більше від Елліель, Тона, лордів, навіть від одного-двох солдатів.

— Від усіх, Володарю... я маю поговорити з усіма. Це важливо. Це ж спадок.

Колл ішов поруч зі своїм чорним конем, а тим часом його бойовий загін в’їжджав у ворота Феллстаффа.

— Це також може стати нашим останнім спадком. — Зацікавлені люди висипали подивитися на повернення солдатів, і Шадрі знала, що вже до вечора чимало версій подій розійдуться по корчмах, оскільки кожен солдат прикрашатиме власну частину історії.

Колл обійняв королеву за талію і повів їх усіх до замку.

— Перш за все, серденько, я маю написати довгий лист Конндуру. Настав час двом братам знову вирушити на війну. Колл і Конн, як тоді, коли ми були молодшими. Нам доведеться спішно скликати армії до Нортерри, аби захистити наші землі від крижаних Лютих. — Він знизив голос. — Конн знатиме, що робити. Я тільки сподіваюся, що ми зможемо протриматися тут досить довго, щоб підкріплення встигло прибути.

101

Адан і Пенда, запилюжені та втомлені, повернулися до Судерри в супроводі Кво і загону воїнів. Після полювання на дракона Лютим від перемоги паморочилося в голові.

Адан намагався переконати себе, що Люті не становлять явної загрози, а просто... дивні. Навдивовижу люб’язна королева By все так само хотіла союзу з людьми і навіть погодилася зустрітися з конаґом Конндуром, оскільки він представляв усю Співдружність. Як тільки Адан повернеться до Баннрії, то розішле звістки і організує відверту розмову між конаґом трьох королівств та королевою піщаних Лютих. Він також повідомить короля Колланана, що Нортеррі може бути надана допомога.

Повертаючись з пустелі, Пенда тримала свої думки при собі, проте Адан міг сказати, що дружина стурбована. Її ска, який повернувся відразу після закінчення полювання на дракона, так, наче нічого й не трапилося, сидів