Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

Лорейна

Це я, тітонько. Чому Ви тут?

Графиня Еленор

Не знаю, Лорейно… Я прогулятися вийшла,
І ноги якось – самі сюди привели.
(Графиня зітхнула і поклала долоні на гладку поверхню столу. Поправивши шаль на плечах, Лорейна сіла навпроти і тихо спитала)

Лорейна

Тітонько, Ви добре відпочили?
Я поговорити з Вами хотіла, але Ви спали.

Графиня Еленор

Так, я хотіла тебе дочекатись,
Але заснула, бо дуже втомилась.
Як обід у маркізи Честлі, й
Коли нам віконта чекати в гості?

Лорейна

За два дні, тітонько, сестра його влаштує бал – 
Лорд Вільям мене запросив і погодитись вмовляв…
Тому я обіцяла, що з радістю поїду з ним.

Графиня Еленор

Це ж чудово, дівчинко моя, просто прекрасно!
Віконт Керрі – хороший юнак, яких зараз зустрінеш не часто,
Але бачу, не така вже ти й рада…
Вільям – чужий твоєму серцю… В цьому – правда.

Лорейна

(Відводить погляд, але говорить спокійно)

Моє серце підвладне тільки мені:
Хто йому рідний – Ви здогадуєтесь самі.
Та зараз не про це я хочу говорити…
Батько приїде за два дні – що будемо робити?

(Графиня не бачила в слабкому світлі самотньої свічки обличчя Лорейни, але знала, що вихованка сумна і серйозна. Еленор заговорила тихо, але помітно хвилюючись)

Графиня Еленор

Я знаю, Лорі, мені брат теж писав…
Що ж, барон Клемон з ним матиме розмову:
Генерал має про нас знати – Домінік сам сказав.

Лорейна

(З тривогою глянула на тітку)

А про дитину… ви збираєтесь сказати?

Графиня Еленор

(Каже ледь чутно)

Ні, мила, поки –ні…
З цим барон радить почекати.

Лорейна

Добре… Так буде краще для всіх нас,
Я вірю – батько зрозуміє, але йому потрібен час.

Графиня Еленор

Дитя!.. Мені насправді дуже страшно – 
Ендрю суворий, пояснити буде важко…
Він може на барона прогнівитись,
На мене ж не захоче і дивитись!..
(Лорейна, яка чудово знала запальний характер свого батька і розуміла, що несподіваний зв'язок сестри та молодого аристократа Клемона він розглядатиме як зраду (чим це, по суті, й було!). І все ж, вона хотіла заспокоїти тітоньку, а тому підвелася і підійшла до неї, обняла за плечі)

Лорейна

Я розумію, тітко, для тривоги у Вас є причини,
Але наберіться сміливості… заради дитини.
Лорд Домінік – до вподоби він батькові,
Та й сам барон – не з тих, хто піддається страхові.

Графиня Еленор

(Розчулена словами вихованки)

О, люба, ти вже стільки для нас зробила!..
Я ж так хотіла, щоб ти була щаслива.
Небо Свідок! Якби не ця дитина – 
Життя твоє інакше б склалось… Моя провина!

Лорейна

Тітонько, не треба, заспокойтесь:
Щастя… у кожного своє, то ж не тривожтесь.
Коли ж настане час розмови з батьком –
Я обіцяю Вам зробити все для того,
Щоб він схвалив союз Ваш… із бароном.

Графиня Еленор

Й не знаю, Лорі, що б без тебе я робила!..

Лорейна

Все добре, тітонько, я Вас не покину.

(Самотня свічечка на краю столу затріщала, нагадуючи, що от-от згасне. Лорейна допомогла графині підвестися і відвела її в кімнату, вмовляючи заснути й не хвилюватися. Повернувшись у своє ліжко, леді Грей ще довго лежала без сну, обмірковуючи майбутню зустріч з батьком. Вона справді збиралася підтримати тітоньку і лорда Домініка в їх бажанні бути разом, але… Від смерті дядечка минуло не так багато часу, а тут такі новини!.. Словом, юна Лорейна і сама не знала, якої реакції слід чекати від її могутнього батька-генерала!)

//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//

(Графиня Еленор Блейк, нині – вдова, завжди вчила сина та свою вихованку, що підслуховувати чужі розмови – це дуже нечемно, невиховано і взагалі є актом неповаги та безчесної поведінки. Але в той день, графиня ладна була визнати себе і нечемною, і невихованою, безчесною та позбавленою будь-яких моральних чеснот особою,.. аби тільки почути хоч щось! Річ у тому, що два дні проминули доволі швидко і саме в цю мить, у кабінеті покійного графа Блейка відбувалася дуже серйозна і напружена розмова генерала Ендрю Грея – батька леді Лорейни та брата графині… і барона Домініка Клемона – батька дитини, яку овдовіла графиня Еленор вже більше місяця носить під серцем, і про яку… генералові краще поки не знати!