Читати книгу - "Максим Темний. Володар Заборонених Земель., Костянтин Шелест"

– Два місяці рівно, пане, – відповів Кірат, не звернувши увагу на красномовний погляд Леати. Чомусь зараз вона не змогла вимагати від нього мовчання – Ми не можемо його знайти ніде, хоча він точно живий.

– Точно живий... – задумливо повторив Макс – а ось ці придурки, що сьогодні тут були... вони раніше заявляли свої вимоги?

– Таким чином – ні, – знову Кірат відповів, оминаючи згоду принцеси, – дрібні сутички були завжди, люди ненавидять не таких як вони. Тим паче ті люди. З-за ріки. Вони постійно сюди лізуть, у нас живеться простіше. Але ми справлялися з цим досить легко.

– Незважаючи на те, що ви – вампіри?

– Так, незважаючи на це, – Кірат дивився йому просто в очі.

"Не бреше" – констатував факт Максим. – Тар'я точно виходить заміж за сина когось із цих? – Макс нарешті поставив найболючіше для нього запитання. Він звичайно ж розумів, що дівчина колись вийде заміж, але в його розумінні все це було якось не так.

– І так, і ні. Через п'ять днів, у шостий день цієї сідмиці, мають відбутися заручини, а весілля буде лише за кілька місяців, коли все підготують. І ті, кого ви бачили – тільки пішаки. Їхні господарі не ризикнули приїхати. Наречений – син одного з них.

– І Тар'я на це погодилася? Як таке може бути? Мені важко в це повірити.

– Я не знаю, пане... Я сам її не бачу давно, відколи ми перестали відвідувати Червоний двір. Але вже тоді вона сильно змінилася. Стала відлюдною, прогнала свого трега.

– Прогнала Тірле?!!! Зовсім нічого не розумію...

– Ви знаєте її звіра?

– Знаю, – кивнув Макс, помітивши, що здивувалася навіть принцеса, – а ще я знаю Сірле і Дірле, якщо вам щось говорять ці імена. Знаю, як Тір до неї потрапив і знаю все, що з нею було після смерті її батька і до того моменту, як Троорг привіз її назад. Я багато чого знаю, крім того, що це таке з нею сталося. Мені потрібно йти. Я був би вдячний, якби ви вказали мені, де відбуватиметься ця церемонія. Я не дуже знайомий із цими місцями.

– Ви хочете потрапити на заручини? – розуміюче кивнув Кірат, – вас не пустять. Тільки тих, у кого буде спеціальне запрошення. Відразу додам – на запрошенні магічна мітка, підробити його не можна.

– Подивимося, – ухильно відповів Макс, – але те, що таке весілля мені не подобається – це точно.

– Ми там теж маємо бути, – повідомив Кірат, – учора було отримано офіційне запрошення.

– Ось як... А скажіть... – Макс задумався. – Ваша високосте, годі вже дутися, не на часі... цей ваш писклявий виродок, Могор... він теж туди їде?

Кірат здивований запитанням і шокований поведінкою Макса, дивився на Леату, широко розплющивши очі.

– Ні. – Коротко відповіла та, не витримавши такого тиску, – яке вам діло до Могора, хоч він і покидьок?

– Мені жодного. Дуже раджу вам, підняти всіх, хто вам вірний, і контролювати свою владу краще.

– Ви щось знаєте? – це вже Кірат насторожив вуха, – якщо вам справді не байдужі наші долі – кажіть! У мене давно недобре передчуття.

– Та я не приховую, думав, що вам не захочеться мене слухати. Ось дивіться самі – ваш батько зник. На вас тиснуть. Весь цей час відбуваються дивні й жахливі речі. На кшталт такої, як сталася кілька тижнів тому на дорозі, недалеко від переходу. І чомусь мені здається, що серед людей і решти вперто ходять чутки, що це ваших рук справа. Не ваших особисто, звісно, усього клану. Так? Тому-то ви, Леді, так сполошилися тоді, біля Дірхана, якимось чином відчувши сильну магію. До речі, приношу свої вибачення – це справді моїх рук справа. Ви все правильно припустили – я покарав дорожніх розбійників, які переслідували одну сім'ю і якось одразу не придумав нічого кращого, ніж змусити їхнього ватажка повбивати їх усіх. Каюся, – несподівано Леата кивнула, приймаючи вибачення. – То я не помилився? Ходять чутки, а ви намагалися знайти джерело, знайти мага, який творить усе це непотребство. – Знову вона кивнула, уже не відриваючись дивлячись на Макса. – Ось! Що в нас вийшло – Лорда немає, сказати він нічого не може, але всі впевнені, що він гад. Причину ми розуміємо – вас хочуть вигнати з ваших земель, а ще краще – знищити, бо всі розуміють, що люди вашого клану просто так своє не віддадуть. Думаю, всі ці розмови про поклик, дітей, випиту кров – то все звідти ж. Колись воно все може й було, але не зараз, вірно? Напевно вам приписують усе, що тільки можна придумати гидотне. Ну, а тепер – вишенька на тортику... Що потрібно зробити, щоб остаточно послабити і навіть знищити клан? Правильно... Кірат, думка просто світиться у вас в очах – прибрати спадкоємицю, можливу правительку. А як це зробити? Дуже просто – прибрати її в незручному для неї місці, наприклад – на церемонії заручин нареченої, яка вже півтора року не спілкується з вами, Леді, але чомусь надіслала вам запрошення. Або по дорозі туди. Причому зробивши це руками закону, що карає злочинців.

– Вельми ймовірно, – подумавши сказав Кірат, – тільки до чого тут закон і хто злочинці?

– А до чого ж тут Могор? – перепитала й принцеса.

– Ви, хто ж іще? Ви – злочинці. Ви станете їми, тому що Могор в той момент, коли ви, палахкочучи гнівом, не стрималися і бажали прибити нахабних здирників, тримав в руках працюючий артефакт запису. Скажіть мені, на чий бік стануть люди, які дізнаються, що їхні посли були вбиті десь на вашій території? А ще їм покажуть відео, де видно, як ви цього дуже хочете. А Могор... Могор для когось дуже підходить на ваше місце і найголовніше – дуже хоче на місце правителя. – Макс, нарешті, допер, що таке він відчував у думках негідника, коли той задумливо поглядав на принцесу. І це було не жадання, як йому тоді здалося.