Читати книгу - "Закохана в проблеми , Вікторія Ваширенко"

Віка (29.03)

Субота.

Це був ранок, коли я не мала права вставати з ліжка без дозволу охоронця, шеф-кухаря, лікаря, психолога й генерального любовного контролера. Тобто — Дениса.

— Стій, не вставай! Кажи, чого хочеш — я принесу! — пролунало, як тільки я ворухнулась.

— Піти в туалет. Хочеш — принеси його сюди? — я зухвало підняла брову.

Він зупинився, трохи зніяковів, а потім засміявся:

— Якби міг — приніс би. Але, може, я тебе туди донесу?

— Може, я ще й дихати з твого дозволу буду?

— Ага. Якщо сильно — дихай. Якщо слабко — я подихаю за тебе.

Так і почався мій день.

У ліжко мені принесли сніданок: млинці у вигляді сердець, тепле молоко з медом і полуниця в чашечці у формі… пупка. Денис сказав, що це — “їжа любові”, а я сказала, що мені просто треба котлети.

Він заборонив мені навіть прибирати подушку з дивану.

— Віка, ну ти що! Це вже п’ятдесят третій раз за ранок ти встала. Малюк не встигне вирости, бо ти його витрясеш.

— Денисе, я просто витирала пил з рамки!

— Я все зроблю. Навіть пил витру з пилу.

---

30.03 – неділя

Сьогодні я прокинулась від запаху... млинців. Знову. Але цього разу вони були у формі букв: “LOVE U”.

— Може, сьогодні вже підемо прогулятись? — обережно запитала я.

— Ні. Тільки балкон. Балкон — це максимум, що я дозволяю вагітній героїні, яка втекла з лісу.

— Денис, ти ненормальний.

— І я твій. Признайся, ти кайфуєш від того, що я тебе обожнюю.

Я не відповіла. Бо так — кайфую.

На балконі ми сиділи на пледі, пили какао й дивились, як Вжик ганяє за листям. Потім Денис поклав руку мені на живіт.

— Скоро він почне штовхатися, правда?

— Угу. І як штовхне — одразу знатимеш, хто в домі головний.

Він не відвів погляду з мого живота.

— Я хочу бути з вами кожну секунду. Не просто оберігати. А бути частиною. Всередині. Як серце.

Я тоді не витримала. Просто обняла його.

У ці вихідні я не встигла ні разу по-справжньому розізлитись. Бо Денис перетворився на теплу ковдру з функцією "все зроблю за тебе". І, чесно, вперше в житті — мені було добре не бути сильною.

Просто бути коханою. І потрібною.