Читати книгу - "Фантастичне кохання (збірка романів), Ангеліна Кріхелі"

- Мені байдуже, що там, якщо мій син саме там, - закарбувала Люба, дивлячись у вперте обличчя навпроти крізь пелену сліз.

- У мене є інструкція... - менш упевнено вимовив сек'юріті.

- Чудово! - спалахнула рішуча мадам, втрачаючи терпіння. - А в мене є гроші.

- І куди мені їх заткнути? - із приреченою усмішкою фиркнув чоловік. - Жоден банкомат, жоден пристрій, пов'язаний з електрикою, не функціонує. Ваші гроші - всього лише купка кольорових папірців.

Музикант на секунду остовпів, усвідомлюючи розмах події остаточно.

- Що там? - тихо і напрочуд спокійно запитав Володимир, киваючи на двері за спиною охоронця.

- Я не знаю, - розгублено відповів той, кидаючи голову на груди, боячись дивитися цим людям в очі. - Але випускати вас я не маю права.

- А нас і не треба, - вперто наполягала Люба. - Треба тільки мене. Решта нехай чекають на порятунок.

Чомусь останнє слово боляче дряпнуло в грудях. Інтуїція волала, що порятунку не буде. Йому просто нізвідки взятися, якщо бізнеследі все зрозуміла правильно.

- Вас одну? - здивовано підкинув голову охоронець, знову дивуючись її безстрашності та цілеспрямованості.

Володя теж розплився в усмішці захоплення, не зводячи очей із дивовижної жінки поруч із ним. Йому чомусь завжди здавалося, що мало хто з мам здатен на таку самопожертву.

- І мене, - вимовив він перш ніж встиг подумати.

Погляди чотирьох уперлися в нього з найрізноманітнішими емоціями, що яскраво читалися на їхніх обличчях.

- А вас-то на якій підставі? - здивувався охоронець.

- А він - татусь, - брякнула бізнеследі, теж не особливо подумавши.

Тепер уже вона заслужила здивовані погляди.

- Звідки такі глибокі пізнання?

- Встигли поспілкуватися, поки на вас чекали, - фиркнула вона.

У їхній маленькій компанії повисла тиша, яку порушувало лише розбурхане дихання і стримувані схлипи Люби.

- Припустимо, - боязко припустив чоловік. - Припустимо, що я відпущу вас. Тихо і непомітно, - додав про всяк випадок, окидаючи побіжним поглядом натовпи за їхніми спинами. - І куди ж попрямуєте?

- Шукати свого сина! - дедалі більше втрачаючи терпіння, обурилася Любов.