Читати книгу - "Наближення. Наркотики і сп'яніння, Ернст Юнгер"

вияв економії, але він також відмовлявся від усіх запрошень до шинку. Якось у нас із ним зайшла про це мова, і я довідався причину такого утримання.

У шістнадцять років він на пропозицію свого товариша уперше скуштував алкоголь й дійшов при цьому до маніякального стану, про який нічого не міг пригадати; той стан тривав декілька днів, і тоді з ним могло відбуватися все що завгодно. І щось таки справді трапилося; він не заглиблювався у деталі. В таких ситуаціях за якусь хвилину можна легко зіпсувати собі все життя. Хай там як, але коли його мати слізно просила не торкатися більше пляшки, він пообіцяв, що до кінця свого життя уникатиме не тільки пляшки, а навіть першої склянки.

55

Такі випадки, коли поєднуються чутливість і прадавня сила, розпалюючи стан потужного збудження, досить рідкісні, але трапляються час від часу переважно в незайманих людей та племен. Свідчення цього знаходимо ще в давніх міфах, як, приміром, у змальованому Гомером весіллі Пірітоя[106], яке закінчилося сп'янінням, нападом безумства, смертю та зґвалтуванням:

Славному Еврітіону-кентаврові, як до лапітів Та до відважного духом вождя їх прибув, Пірітоя, Шкоди воно ж завдало. Вином затуманивши розум, Бешкету в буйстві накоїв він в домі того Пірітоя. Гнівом охоплені, з місць своїх разом схопились герої, Витягли разом за двері його і нещадною міддю Вуха і ніс відтяли. А він, одурманений зовсім, Так і пішов з божевіллям в своєму безумному серці[107].

Ці події в залі Пірітоя є типовим прикладом усіх дій, коли зустрічаються сп'яніння і груба сила, аж до тих, якими займається суддя магістрату після церковного освячення. У давній Фризії, йдучи на весільну учту, вбиралися у сорочку, приготовлену на смерть. Те, що в таких ситуаціях Тесей і насамперед Геракл втручалися з метою наведення порядку, є не випадковістю, а радше передвісником нової влади. Загалом у міфах значно менше випадковостей порівняно з історією, міф приносить ідеї, а історія — факти.

Ця давня Тессалія, де відбувалося весілля лапітів, є доволі підозрілою місциною, і ще довго ходив поголос, що там верховодили відьми й чаклуни. Подібно до Колхіди, Фригії, Мізії та Лідії вона належить до країн, які зазнали свого розквіту задовго до Геродота й де натрапляємо на поєднання блиску й жаху земної сили. Хай там як, але коли ліси, гори й печери були ще малозаселеними, в тому краї вже була цивілізація героїв та солярне право. Тессалос, перший правитель, син Ясона і Медеї, скинув там із трону свою жорстоку матір.

На бенкетах герої зустрічаються з кентаврами, в яких Гомер визнає майже тільки брутальну силу. Їх приборкують або винищують, як левів та змій; все це веде до нових статутів, до нових розрізнень, які збереглися аж донині. Суддя, якого прикрашають шрами від двобоїв і який головує за бенкетним столом, виносить за п'яну бійку суворий вирок.

Крамберґ помер рано, що для його конституції є досить дивним, але не є несподіваним. Ще в античного лікаря Цельса можна знайти заувагу про те, що атлетичний спосіб життя хоча й веде до зростання фізичної сили, але не до довголіття.

56

Ставлення людини до сп'яніння є доволі важливим, тож цілком природно, що виховання й законодавство детально займаються цією темою. Тут ми натрапляємо на строкату палітру — від абсолютної заборони через обмеження й аж до терпимості та навіть заохочення п'яних радощів. Але картина стає доволі заплутаною, якщо розглянути мотиви. Абстиненція пізнього протестантизму в Америці та північних країнах є цілком іншою порівняно з відмовою від алкоголю в ісламі. Сам Мухаммед є прикладом духу, який відкривається перед неофітом без штучних засобів. Він може обходитися без вина так само добре, як і Святий Антоній. Дервіші переходять в екстатичний стан за допомогою простих рухів. Та й справді, з давніх часів танець є опробуваним методом переходу в стан буття за межами себе. Утримання від алкоголю, як того вимагають Армія Спасіння або іслам, спрямоване на ту саму мету, але тут воно виходить з нестачі, а там — з надміру. Це добре сформулював Геббель[108] у своєму вірші «Одаліска».

57

Амбівалентна оцінка наркотику загалом характерна для поведінки більшості держав, які, з одного боку, засуджують стимулятори, а з другого — залежні від галузей промисловості, які займаються їхнім поширенням. Це стосується не лише алкоголю й тютюну, але й незліченної кількості хімікалій, яких стає все більше. Той, хто сьогодні бере участь у веселому товаристві, може спостерігати за тим, як порожніють склянки та повняться попільниці — але все частіше він може помітити, як хтось напівскрадливим рухом дістає маленьку пляшечку чи коробочку. Все це є чимось на кшталт психічних цукерок.

У тому, що одна рука держави не знає, що робить друга, а одне око залишається примруженим, немає нічого нового. Балансування між етичними та економічними мотивами не обмежується тільки стимулянтами. Такою є класична поведінка щодо межових сфер, які мають кепську репутацію, але водночас залишаються дуже прибутковими. Такими є також азартні ігри та проституція. Все це взаємопов'язано, тож немає нічого дивного в тому, що в тих місцях, де корупція починає захоплювати палаци, зустрічаються азартні гравці, повії, злочинці й торговці наркотиками. Там відбувається швидкий занепад, хоча дещиця корупції належить до суті держави, як крапля мастила до будь якої коробки передач. Вона стає «non olet» Веспасіана[109], якого зараховують до хороших імператорів.

Диспропорція між терпимістю та наражанням на небезпеку сьогодні стає ще різкіше окресленою за рахунок загостреного усвідомлення самого такого стану. Наука прагне до дедалі більшої точності; її погляд спрямований на одиничні явища, яких раніше майже не помічали. Водночас