BooksUkraine.com » Детектив » І навіть смерть не розлучить нас, Микола Білоус 📚 - Українською

Читати книгу - "І навіть смерть не розлучить нас, Микола Білоус"

6
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "І навіть смерть не розлучить нас" автора Микола Білоус. Жанр книги: Детектив. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17
Перейти на сторінку:

     Усе рано чи пізно повертається на «круги своя» - знову була осінь, як два роки тому. Знову дощ з мокрим снігом періщив над світом із свинцевих важких небес. Випадкові перехожі хлюпали тою сніговою кашею тротуарами, виблискуючи парасольками в скупому світлі ліхтарів. Я брів алеєю міського парку без жодної й найменшої надії чи сподівання на неочікуване людське щастя і тепло домашнього затишку. Просто ішов і творив свою ходу. Десь там, далі, у кафе на мене мала чекати Марійка. Чи, можливо мені доведеться зачекати її, ще не знав. Та й не хотів про це думати. Скільки разів це знову повторюється з нами? Навіть не порахувати. Знав – вона обов’язково прийде.  Аби лише побачитись. Мовчки поєднатися, злитися в обіймах. Без виправдань і пояснень. Виплакати мені свій біль, очистити душу, як перед смертю. І знову піти надовго розлучитися. « Боже! – хотілося закричати у відчаї. – За що така кара? Навіщо розділив нас на двоє? Адже думаємо, відчуваємо і живемо, як одна людська душа. А ти щоразу все більше і більше глумишся над нашими тілами та розриваєш болем наші серця. Чого ти боїшся? Нашої краси і величі, нашого розуму? Коли будемо ми разом – однією людською душею? Бо станемо рівними тобі? Перевернемо світ з голови на ноги, як то і має бути? І тоді там не залишиться місця недолюдям та упирям?... Тоді ти не наш Творець!»

В голові крутилися слова відомої пісні: «Пускай ты выпита другим, но мне осталось, мне осталось. Твоих волос стеклянный дым. И глаз осенняя усталость…» А могло усе бути зовсім по іншому.                                                  Михайло сумно дивився на почорнілі мокрі постаті кленів, обабіч алеї парку і думав: – «Якби дерева мали крила та раптом подалися до вирію – я, мабуть, помер би від самотності.

Кінець

1 ... 16 17
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «І навіть смерть не розлучить нас, Микола Білоус», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "І навіть смерть не розлучить нас, Микола Білоус"