Читати книгу - "Обрана, Катажина Обертинська"

Після запеклого бою з фанатиками, що залишив за собою обвуглені сліди магії та запах горілого м'яса, Калена, Кай і Райан обережно оглянули печеру. Більшість фанатиків загинули, поглинені власною темною силою або ж від рук Захисників. Проте, серед повалених тіл, вони знайшли одного, що дивом залишився живим, хоч і був сильно поранений. Він був непритомний, але його пульс ледь відчувався. Це був їхній шанс отримати відповіді.
Райан, з його давніми знаннями, швидко знайшов спосіб привести його до тями, хоч і частково. Фанатик забормотів щось незрозуміле, його очі були затуманені. Але Калена, зосередивши свій Дар, відчула його думки, його спотворені спогади. Вона зрозуміла, що цей чоловік був лише пішаком, але він володів крихтами інформації, яка була їм потрібна. Вона бачила його переконання, його віру у "Велике Пробудження", яке він сприймав як очищення, а не руйнування.
Раптом, його свідомість на мить прояснилася, і він прохрипів ім'я: "Елвін". І тоді, в його пошкодженому розумі, Калена побачила шокуючі деталі. Її охопило прозріння, що перевертало все з ніг на голову.
Вбивство її рідних, загибель Дем'яна – все це було організовано зсередини. Не просто змова фанатиків, а пряма зрада з боку шанованого члена громади, того, кого вони вважали мудрим лідером. Старійшина Елвін, той самий чоловік, що засудив її до вигнання, виявився таємним прихильником фанатиків. Він вірив у їхні ідеї, хоч і маскував це під традиційну мудрість.
Калена побачила, як Елвін, користуючись своїм авторитетом, влаштував пастку для Дем'яна на Церемонії. Він знав про наближення Гарлінгів, і він навмисно не зміцнив захист, дозволивши їм прорватися. Його мета була не знищити Дем'яна заради помсти, а використати вивільнену темряву, що мала вирватися з Каменя Дару, коли Дем'ян не встигне прийняти силу. Елвін вірив, що цей вибух темної енергії стане "очищенням", що призведе до "нового порядку", як обіцяли йому фанатики. Він хотів використати силу Дару, що не дісталася б Дем'яну, щоб відкрити Вічне Жорнило.
Це було глибоке потрясіння. Світ, який Калена знала, який вона намагалася відновити у своїй пам'яті, знову і знову руйнувався. Не просто вороги ззовні, а зрада зсередини, від тих, кому вона вірила. Її рідні, її брат – вони були не просто жертвами хаосу, а інструментами у руках того, хто мав їх захищати. Шокуюче усвідомлення того, що все її життя, її горе, її вигнання були частиною чийогось жахливого плану, охопило її з головою. Її світ знову перевернувся.
Калена відступила від полоненого фанатика, її обличчя було блідим, як крейда. Вона відчувала, як її охоплює нудота від цієї жахливої правди.
Кай, який стояв поруч і слухав разом з нею, відчував її біль. Він сам був приголомшений, але його зосередженість була на Калені. Коли вона похитнулася, він кинувся до неї, його сильні руки обережно обійняли її. Він притиснув її до себе, дозволяючи їй спертися на нього. Його обличчя було похмурим, але його погляд був сповнений рішучості. Він відчував її біль, її шок, її зраду. "Це неможливо", – прошепотів він, його голос був сповнений гніву, але й абсолютної підтримки. – "Я не знав… ніхто з нас не знав. Але тепер ми знаємо. І ми розберемося з цим. Разом".
Його обійми були для Калени якорем у цьому новому штормі. Він був поряд, коли її світ рухнув втретє. У цей момент глибокого розпачу, коли все, у що вона вірила, було зруйновано, Кай став її єдиною опорою, єдиною незмінною точкою в цьому хаосі.