Читати книгу - "Вибрані твори"

О, так, я знаю, нам не до лиця З мечем в руках і з блискавками гніву, Військовим кроком, з поглядом ловця Іти завзято крізь вогонь і зливу. Ми ж ваша пристань — тиха і ясна, Де кораблями — ваші збиті крила... Не Лев, а Діва наш відвічний знак, Не гнів, а ніжність наша вічна сила. Та ледве з ваших ослабілих рук — Сповзає зброя ворогам під ноги, Спиває ніжність легендарний крук — Жорстокий демон бою й перемоги. І рвуться пальці, довгі і стрункі, Роздерти звички, мов старі котари, Щоб взяти зброю з вашої руки І вдарить твердо там, де треба вдарить. Та тільки меч — блискучий і дзвінкий — Відчує знову ваш рішучий дотик, Нам час розгорне звиклі сторінки: Любов і пристрасть... Ніжність і турботи. П’ятий поверх
(Емігрантське) Так, завтра зрання та ж незмінна пісня, Все те ж життя бездомних волоцюг, І ще твердіше, ще міцніше стисне Тяжких турбот ржавіючий ланцюг. Та прийде вечір — завтра чи позавтра, Забувши втому, я не буду йти, Я буду бігти й обминати авта — На п’ятий поверх, де чекаєш ти. І невідмінно — березень чи грудень — Все те ж питання й відповідь: «На днях». Все таж потіха: «Може, якось буде», Все так же в мозок — найгостріший цвях. Та ось вже ніч. І на руці твій дотик. Ясніє зір, відпочиває слух — І так безжурно скинуті турботи, Як з голови мій чорний капелюх. І покій наш — це передпокій неба, І у казки я вірю знов і знов, Бо в хмарах місяць, мов у піні лебідь, Перепливає просто у вікно. Ти знов веселий і юнацьким кроком