Читати книгу - "Присмак волі"

сміялася, то під гарною тоненькою свиткою з вишиванкою добре виділялися груди, що, немов ранні зелені яблука, вабили Андрія і наповнювали все його тіло внутрішнім тремтінням.

Через деякий час усім набридло базікати та байдикувати, коли навкруги всі бігають та веселяться. Тут Тиміш запропонував пограти в якусь веселу гру і всі закричали:

— Давайте в завід, бо нас багато, і всім буде весело!

— То хто ж буде головним? Головного вибираймо! — гукнула одна з дівчат.

— А головним хай буде Андрій! Він сильний, справжній козак! — запропонувала Даринка, і всі її підтримали:

— Андрія! Андрія!..

Тут уже Андрієві треба було водити ряд молоді і показувати свою силу та спритність.

— За руки всі, за руки! — закликав Андрій.

Коли всі вишикувалися в ряд, взявшись міцно за руки, повів у гру. Андрій уміло вів гурт, то розганяючи ряд, то раптово зупиняючи. Намагався розірвати ланцюжок. І що тут почалося: малосилі дівчата не витримували стрімкого бігу та раптових зупинок і падали на траву, а на них, перечепившись, падали інші і створювали «малу купу», потроху вибували з гри. Лишилося декілька хлопців, сильних у руках парубків, і позаду, як мишка, не відпускаючи руки, теліпалася Даринка. Нарешті всі втомилися і дружно визнали переможцями трьох парубків і Даринку.

Наступну гру вибирали переможці, і знову Даринка закричала:

— Давайте в кота і мишку або в хованки!

Усім захотілося трішки Віддихатися, тож підтримали гру в хованку. На паличці виміряли, хто буде шукати, і останні пальці були Тимошеві. Усі стали стрімголов розбігатися від нього, а Андрій, не чекаючи від себе такої сміливості, схопив Даринку за руку. Вони помчали до ближнього ярка. Швидко знайшли там терновий кущ і поприсідали спинами до нього. Перевівши дух від швидкого бігу, Андрій з Даринкою прислухалися, чи не йде шукач.

У ярку було тихо, тільки чутно щебетіання пташок та далекі вигуки тих, хто гуляв. Андрій присунувся ближче до Даринки і пошепки запитав її, чи не сиро сидіти на землі, і вона ствердно кивнула головою. Парубок скинув свитину і простелив її поруч. Даринка мовчки сіла на зігріту Андрієвим теплом одежину і ніяково мовчала. Це тривало недовго, бо навкруги було тихо і ніхто їх не шукав. Вони стали пошепки розпитувати одне одного про життя-буття. Андрій дізнався, що Даринка вже майже дівка, бо ж у січні їй виповнилося шістнадцять. Удома вона допомагає матері по господарству та приглядає за малими дітьми. Розповіла Даринка, що вміє читати і писати, бо в неї матір також навчена письму, а дід мав прихід при Нехворощанському монастирі.

Вони сиділи під зеленим терновим кущем і не могли наговоритися і надивитися одне на одного. Уже не бажалося йти до гурту та бути безтурботними і веселими. Обом хотілось розчинитись в очах близької людини, лишитися навіки разом, поєднатися чимось незнаним, незбагненним і таким бажаним, відчувати і нестися в просторі життя разом — душа з душею навіки. Та хіба дадуть друзі лишитись на самоті двом серцям, у яких спалахнуло кохання! Чути було Тимошів голос. Хлопець кричав про їхню перемогу в хованках, просив, щоб вони з’явились на очі, а то їх уже всі шукають. Андрій і Даринка знехотя вилізли з-під куща і, взявшись за руки, побігли нагору до гурту, в якому їх зустріли радісними та злегка глумливими вигуками. Виручив Тиміш, запропонувавши нову гру — в «трибушки». Усі взяли один одного за руки, стали кружляти і тупотіти ногами. Кожен вибрав собі пару до вподоби. Щасливі дівчата та хлопці з радістю понеслися у вихорі гри. Уже деякі пари зупинялись від запаморочення і відходили вбік. Попросила зупинитися Андрія і Даринка. Тут уже переможцями були Тиміш і Орися, обоє міцної статури.

І от, навтішавшись у різноманітті ігор, дівчата посідали на траві і Орися своїм дзвінким голосом затягнула веселу пісню, а дівчата підтримали її, підспівуючи:

Ой, піду я до млина, до млина, Бо в нас млива вже нема, вже нема, А там, мамцю, мельник, А там, мамцю, добрий, А там, мамцю, хороший, Меле гречку без грошей! Меле, меле, на кіш засипає, А як обернеться — мене пригортає. А там, мамцю, мельник, А там, мамцю, добрий, А там, мамцю, хороший, Меле гречку без грошей! Меле, меле, меле, решетує, Обернеться — мене поцілує! А там, мамцю, мельник, А там, мамцю, добрий, А там, мамцю, хороший, Меле гречку без грошей! Вчора дощик іспалав, іспадав, Та й водиці напридбав, напридбав. Грають, виграють потоки, Повні, повні вже лотоки,