Читати книгу - ""Бравлери проти Клешерів", Obabych"

  Тим часом перша група попрямувала в бік де знаходилося найвища будівля  Адену. Ніта. Проходячи повз якісь величезні скляні колби з фіолетовою речовиною  та будівлями на кшталт золотих шахт Кольт зі своїми бійцями не зустрічав спротиву. Де не де гобліни бігали з машками навколо величезних складів, вщент заповнених золотом. Зелені лиходії обкрадали своїх же володарів, не звертаючи уваги на гостей.

Ратуша була вже дуже близько, коли на Булла, який йшов попереду вилетіла зграя невеликих скелетів, озброєних мечами та сокирами. Та Булл був не з тих кого налякаєш - три влучних постріли і від скелетів залишилися лиш кістки на землі.

   - Відьми! - прокричав Ендер - готуйтесь до бою!

  Та воїни і так були готові до будь яких несподіванок. Вони поспішили  в той бік звідки тільки, що напали скелети і за мить перед ними постала височенна ратуша. Біля будівлі стояло три постаті у темних плащах з кістяними посохами. Вони щось прокричали та змахнули посохами і перед ними з-під землі  почали вилазити скелети, такі самі котрі тільки що напали на Булла. Але тепер їх було втроє більше, на кожного бійця з Супер Села приходилося по три скелета.

   Біля ратуші ,зав*язався бій: кулі  та вогняні шари летіли в усі боки, Ніта призвала свого помічника ведмедя, котрий трощив скелетів як пушинок. Кольт та Шеллі відстрілювали кістлявих на відстані, а Булл аж повеселів від такої сутички. Та відьми не стояли просто так: призиваючи нові хвилі кістяних воїнів, вони насилали темні закляття. Одне з таких потрапило в Шеллі і відняло усі хелспоінти і вже за мить вона пропала.  Поки Ніта зі своїм ведмедем добивала чергову партію скелетів відьма поцілила їй у спину. І Ніта, і її ведмідь пропали нічого не залишивши.

   - Прямою атакою ми нічого не доб*ємося, нам потрібно зайти до них сзаду - відбиваючись від скелетів кричав залишившимся товаришам Ендер.

   - Не гайте часу, зараз покажу як це робиться! - Булл закричав щосили і понісся прямо в сторону відьом. Темні закляття пролітали повз Булла і відьми об*єднали зусилля на ньому.

   Кольт не гаючи, а ні секунди обіг ворога збоку та зарядив по ним ультою. Темні плащі запалали чорним вогнем і попадали на підлогу, скелети вмить розсипалися, утворюючи поле всіяне кістками. Та на жаль Булла теж вже не було, на площі залишилося лише двоє.

   - Швидше в середину!!!

******  

   Маги та лучниці марно намагалися пробити товсту шкіру електричного дракона і ось один з тих чудовиськ навис над ними. По шиї монстра набирав сили електричний струм, ще трохи і від воїнів би залишилось саме вугілля. Та раптом, неймовірного розміру, вогняна хмара накрила електричного дракона. Той несамовито заскулив, скрутився і відлетів від війська подалі та його наздогнала ще одна вогняна хмара. За мить хмара вщухла та розтворилася, а разом із нею пропав і електричний дракон. Допомога, як ніколи прийшла вчасно.

   "Торіо та Фаціо!" - Королева зітхнула з полегшенням, а військо відновивши бойовий дух почало з новими силами атакувати ворога. У драконів з пащі виривався дим, готовий кожної миті обрушитись на ворога. Останній електричний дракон, який кружляв неподалік над військом, побачив як його побратима знищили й заревів так, що заж гори Кельванії почули це. Торіо та Фаціо кинулися в бій з більшим в два рази за них ворогом.

Битва кипіла усюди, свист стріл та магічний заклять перемішувався з лязгом металу об метал та каміння. Дим окутував усе навколо, ставало дедалі гірше видно та й у горлі першило.

   " Дивно, як у справжньому житті - графіка та ефекти на максималку" - подумав Ріко. Він якраз з Залізняком та Годдартом відбили атаку варварів та Пекк і перейшли в контрнаступ. Мало хто розумів, що відбувалося. У сутичці головне було визначити свій чи ворог і далі діяти відповідно. Невідомо було чия  сторона перемагає, Королева Лучниць була далеко, Годдарт та Гіпаріон билися пліч о пліч зі звичайними воїнами.                                                                                                              Стіна ворожих воїнів, ще декілька хвилин тому непорушна, зараз якось дивно коливалася, наче з іншого боку по ній хтось наносив велетенські удари. Якісь дивні крики доносилися з тилу ворога. Ось за спинами ворога підлетів високо в небо якийсь гоблін, ще один варвар перелетів над головами побратимів. А ось за варваром полетіло ще одне тіло, та в цей раз не схоже на жодних з місцевих. Тіло в позі відпочиваючого на пляжі чоловіка прилетіло в самий центр ворожих військ і як бомба, розкидало усе, що було навколо.

"Єль Прімо!" - А бодай же тебе гикавка узяла. Радісно скрикнув Ріко.

  Ще один гоблін підлетів високо в небо, а на тому місці де він тільки, що був - стояла дівчина з бейсбольною биткою в рука.

"Бібі" - не міг повірити своїм очам Ріко.

  Ворожа стіна танула на очах. В них летіли пляшки з отруйною рідиною Барлі. Бджоли Беї безжально жалили. А потужні вибухи свідчили про те що Нані випускав по ворогові своїх дронів.

   Судячи з рожевої парасолі в небі драконам допомагала битися з електричним ворогом - Пайпер. Літаючий ворог марно намагався влучити блискавками по драконам, а тепер ще й це мале непорозуміння яке літає, вдумайтесь - на парасолі. Не витримавши такої ганьби електричний дракон крутнувся в повітрі і зник як розряд молнії.

  Опір столиці було зламано. Тікаючих гоблінів вистежував Ворон та прибивав їх додолу кинджалами. Ворожі Пекки були скуті та могли поворухнутись через коріння, оповивше їх з ніг до голови. То забавлялася Роза. Воїни Королеви спочатку недовірливо віднеслись до нових союзників але побачивши з яким завзяттям ті б*ються зраділи.

  Ріко вихопив Покко з бою та заходився того питати: "Чи є з ними Кольт?", "Де він?", "Хто з ним?". Брат тут, він живий та здоровий! - неміг стримати своєї радості Ріко. Залишилося знайти його!

“Брате чи це ти?”

  Вибивши останні ворожі війська з міста Королева засурмила збір на центральній площі. Узявши з собою Гіпаріона, Ріко та Залізяку - вона увійшла до ратуші Адену. У повітрі пахло горілим, а стіни були в дірках від куль.  Очевидно тут був бій.