Читати книгу - "Колонія. Історія Ріки, Lexa T Kuro "

- 30-15, поясни! - Кейл розгублено дивився на мене, у поглядах Реда та Пата теж буле якесь здивоване напруження.

- Бетті подивилась майже всі вільні кімнати, але тільки одну вона вважала за гідну.

- Невже така знайшлася, - скривився Кейл.

- І? - Ред був заінтригований.

- Вона житиме зі мною! - вигукнула я.

- О, ні! - простогнав блондин.

- Я виграв! - заволав Пат. - Ти винен мені бажання! Ред - свідок!

- Бетті, як ти могла? - стогнав Кейл. - Я думав, ми з тобою брати! Тьху, тобто двійнята... Ти мала відчути мене... Я посилав тобі думки: «Тільки не в кімнату Рікі! Тільки не з нею!» А ти? Ех!

- Ти маєш щось проти мене? - я підняла брову.

Хлопець награно зиркнув на Реда.

- Що ти? Що ти? Ти - сама чарівність! Чуйна. Мила. Добра. Як Бетті пощастило із сусідкою! - виразив він, відгороджуючись від мене руками.

Секунду стояла мертва тиша, а потім різко пролунав вибух сміху. Двоє хлопчаків приблизно віку Ебби, що проходять повз нас, навіть різко відскочили вбік. Це викликало новий потік сміху. Перелякані нашим раптовим сміхом хлопчики воліли швидко відійти.

Коли всі трохи заспокоїлися, Бетті запитала:

- А ви як і де влаштувалися?

- О, нам пощастило менше, ніж тобі, - усміхнувся Ред і підморгнув мені. Я гмикнула.

- Та не мучте мене: ви разом чи ні? - насторожилася білявка.

- Ми розмістилися на третьому поверсі. Не надто низько, так? - він знов поглянув на мене.

Я знизала плечима.

- Але ми в одній кімнаті, - додав Пат. - І це добре.

- Це ж круто! - усміхнулася я. - Є плюс: до вас не підселять сторонніх.

- За умови, що ми будемо добре поводитися? - усміхнувся куточками губ Ред.

Я знову знизала плечима:

- Це вже залежить від вас.

- Або від нашого оточення, - криво посміхнувся та підморгнув мені Кейл.

Я закотила очі.

«Хай йде до біса зі своїми натяками!»

- Давайте згадаємо свої номери, про всяк випадок, - голосно промовив Ред, явно міняючи тему. Усі кивнули. - Якщо звертаєтесь до мене на людях, мій номер: 91-79.

Він обвів усіх поглядом, мовляв, запам'ятали, його друзі ствердно кивнули. Після цього хлопець продовжив:

- Кейле, тепер ти!

- Мій номер 91-80, - випалив блондин. - Дуже просто запам'ятати, правда, Бетті?

- Мабуть, тобі, Кейле, просто! Але я не розумію в математиці, як ти знаєш. Усі ці цифри... - гмикнула білявка.

- Це важливо, Берттіно! - Ред заглянув їй у вічі. Тон дуже серйозний. - Постарайся згадати. Твій номер...

- ...91-81! - закінчила, втомлено видихаючи, Бетті.

- Розумниця! - він поплескав дівчину по плечу й посміхнувся. - Можеш, коли хочеш. Пате, тепер ти!

- 02-05.

Мертва тиша.

- Що? - не витримала я. - Як у тебе може бути перша цифра "0"? Ви ж прибули разом!

- У мене поки статус Середня Школа. Тільки через пару місяців день народження, і тоді мені дадуть статус Вища Школа!

- Точно! - згадала я. - Молодшим Учням завжди давали першу цифру номера відмінну від старших, тобто наступну. Зараз для старших перша цифра - 9, відповідно для молодших - 0, як у тебе, Пате. Можливо, ти навчатимешся з моєю... сест... сусідкою по кімнаті... Її звуть Ебба.

- Ебба?

- Тобто номер 44-07, - виправила я себе.

- Постараюсь їй сподобатися, - щиро усміхнувся Пат.

Я усміхнулася йому у відповідь.

- Гей! Досить вам фліртувати, а то я відчую себе неповноцінним, - вліз між нами Кейл.

- Чому це? - здивовано подивився на нього малий.

- А це хіба нормально, якщо ти заведеш подружку раніше за мене. Адже я старший і красивіший!

- Ти забув сказати й скромніший! - промовив Пат. Усі засміялися, окрім мене.

- Ріко, це був жарт! - обличчя Реда раптом стало серйозним. Новоприбулі різко перестали сміятися.

- Я знаю. Я розумію, - відповіла тихо, безбарвно.

- То чому не смієшся? - криво посміхнувся Кейл.

- У нас заборонено «заводити подружку» до статусу Майже Дорослий, а це лише у 18 років! - сухо пробубоніла я.

- Трясця! Доведеться чекати ще півроку, - награно насупився блондин.

- А мені цілих два роки... - сумно сказав Пат.

- Ось-ось! Я про це й казав... Що раніше за мене, тобі не можна, - посміхнувся Кейл.

У цей момент відчинилися двері та увійшли дві дівчини, які вже досягли статусу Майже Дорослі. Вони обвели поглядом нашу компанію, трохи затрималися поглядами на Кейлі та Реді, потім, побачивши мене, поспішили піти геть. Але дорогою перешіптувалися і, обертаючись, поглядали на хлопців.

- Я починаю заздрити Реду... - сказав дивлячись їм у слід блондин.

- Це ще чому? - здивувався Ред, теж проводжаючи дівчат поглядом.

- Бо тобі до статусу Майже Дорослий пару тижнів залишилося, - пояснив Кейл.

Ред знизав плечима та подивився на мене:

- А тобі?

- Що? - насторожено запитала я. - Скільки мені років?

Хлопець кивнув головою. Я помітила, що всі з цікавістю дивляться на мене.

- Мені тільки-но виповнилося 17. До того ж, отримавши статус Майже Дорослий, я не збираюся кидатися на пошуки потенційного хлопця. Це ж безглуздо! Мене це не цікавить!

Кейл криво посміхнувся, Пат насторожився, а Ред уважно дивився на мене.

Раптом Бетті проговорила:

- Та годі вам хлопці! Відчепіться від неї. Вона ще просто не доросла. Їй ніхто не подобається!

- Чи дійсно ніхто? - Ред дивився не на мене чи на Бетті, а кудись нам за спину.

Я обернулася, у дверях стояв Тіс. Він йшов із Тренування. Я ніколи не бачила його в такому вигляді: погляд згаснув, кола під очима, плечі опущені, весь у поті та бруді. Він здавався розбитим, стомленим... Хотіла підійти до свого друга ближче, але він зміряв мене важким поглядом.

- Як пройшло Тренування? - спитала обережно.

- Як завжди... Нормально, - знизав Тіс плечима. - Ебба повернулася?

- Я її не бачила, - знизала плечима у відповідь.

Тіс кинув погляд на Реда та Кейла, потім ковзнув очима на Бетті. Пата він ніби взагалі не помітив.