Читати книгу - "Подарована Асмодею, Іванна Желізна"

У мене був тиждень душевного спокою та рівноваги. Така розкіш мені вперше випала з моменту перебування у стінах борделю. Але й за неї я вдячна. Бо відчуття тривоги та острах невідомого змогли хоч на кілька днів покинути мене. Я справді насолоджувалася спокоєм.

Асмодей дав чітко зрозуміти, що зараз перебуває поза Штатами й гостей не варто чекати. Для інших клієнтів я маю статус “недоторканої”. Хоча… цей статус поширюється на всіх працівників борделю. Джейкоб привселюдно наказав здувати з мене пилинки. А тому, що дівчата, які трималися в неволі, що численна охорона, намагалися обходити мене стороною. 

Це було і добре, і погано. З однієї сторони я мала омріяний спокій. А з іншої… Я постійно відчувала на собі зацікавлені погляди та чула перешіптування за моєю спиною. Через це мені не вдавалося потоваришувати з дівчатами, щоб дізнатися більше інформації про це місце. А я її дуже потребувала. 

Можливо, я й виглядаю спокійною та покірною, але це не так. Повторити долю своєї матері я не хочу. Мені потрібно будь-яким способом покинути стіни борделю і краще це зробити до того, як в Асмодея закінчиться терпіння очікувати моєї згоди. Бо, яким би добрим Демон не здавався, я все одно не ляжу з ним в одне ліжко. Краще вже вмерти. 

З того, що я встигла вивчити, у стінах цього дому розпусти, більше охорони, ніж самих дівчат. Мало того, що чоловіки кремезні ніби шафа, то ще й озброєні до зубів. Біля таких не вдається пройти непоміченою. Тим паче після того, як я стала своєрідною зіркою борделю, мені вдвічі важче наважитися на втечу.  

Сам бордель розташований у будівлі найвідомішого готелю цього міста. Перші три поверхи віданні під нього, на четвертому знаходяться кімнати дівчат, а от на п’ятому та шостому гостьові кімнати, де можна усамітнитися для збочень та розваг. 

Від Грейс я дізналася, що дуже часто у цьому місці кримінальні авторитети вирішують свої справи. Торгівля наркотиками та людьми – основний бізнес Джейкоба, а тому його компаньйони не з-поміж добропорядних людей. 

“Потрібно бути обачною, щоб не потрапити у небезпеку”, — саме з такими думками я поверталася до своєї кімнати після короткої прогулянки.

Та вартувало мені переступити поріг кімнати, як я зрозуміла, що щось не так. Гучні схлипи відлунням пройшлися у вухах. А причиною їм була Грейс, яка закривши обличчя долонями, заливисто плакала. 

— Що трапилося? — я підходжу до ліжка сусідки й присідаю перед нею. Це вперше за період нашого проживання, що я бачу її сльози. 

— А тобі яка справа? — чужа грубість відштовхує, але я вирішую пропустити її повз себе.

— Можливо, я зможу тобі допомогти?

— Ти справді так думаєш? 

Грейс забирає руки від обличчя і я бачу, що її губи у двох місцях кровоточать.

— Це клієнт? 

— Клієнти! — Крізь зуби поправляє мене Грейс. — Їх було троє.

У горлі встає клубок від усвідомлення почутого. Я навіть уявити не можу як це, коли тебе… беруть троє чоловіків. Це ж має бути нестерпно і боляче. А морально, як морально таке витерпіти?

— Вони ж тебе не … ну не травмували? — слова було надзвичайно важко підібрати.

— Якщо тобі цікаво чи вони мене не порвали, то відповідь так. Я щойно з нашого медпункту, де мене обкололи знеболювальним. Мені навіть важко нормально сидіти.

Мені стає зле від почутого. 

— Грейс, мені так шкода… — тремтячою рукою я тягнуся до сусідки, але та різко відстороняється показуючи мені, що не хоче дотиків. Я її розумію, а тому вирішую не порушувати чужий особистий простір. 

— Засунь свою жалість глибоко. Ти навіть не уявляєш, що я пережила, щоб висловлювати свої співчуття. 

— Пробач. 

— За що ти просиш пробачення, маленька погань? — В очах Грейс загоряється небезпечний вогник. Мені не подобається ні він, ні слова, які я щойно почула. 

— Грейс, мені справді жаль, що так трапилося. Але не потрібно виміщати злість мені. Добре?

— А то що? Поскаржишся своєму покровителю?

Я підводжуся на ноги й відходжу від ліжка Грейс. Її настрій мене лякає і водночас дратує. Я не зробила нічого поганого, щоб зі мною спілкувалися в подібному тоні. 

— Подобається перед Асмодеєм розсувати ноги, а потім їсти полуницю в шоколаді? Подобається бути недоторканою в борделі? Давай же, відповідай!

— Ти переходиш всі межі, Грейс.

— З’явилася нізвідки й одразу стала фавориткою. Джейкоб мало біля тебе не танцює, щоб догодити Асмодею. І що він тільки в тобі знайшов? Ти ж нічим не краща від інших! Маленька, щаслива змійка. 

— З мене годі. — Слухати істерику Грейс не було жодних сил.

Я повертаюся до дівчини спиною з метою покинути кімнату. Та сильна хватка на руці не дає мені цього зробити. Сусідка одним рухом змушує мене повернутися до неї обличчям і тепер я бачу погляд повної ненависті. Але чим я його заслужила?

— Відпусти мене негайно, бо справді пошкодуєш! — Це вперше, що я дозволяю собі подібні слова. 

На мить хватка на руці слабне. Я думаю про те, що можу спокійно покинути кімнату, але помиляюся. Щоку обпалює такий сильний ляпас, що я аж втрачаю рівновагу. Страх сковує тіло. Я намагаюся схопитися за стілець, який стоїть біля столу, але у мене не виходить. Решту все як тумані. Я із запізненням відчуваю тупий удар десь біля скроні, а далі темнота.