Читати книгу - "Стів Джобс"

Він просив, щоби зробили рекламу, яка буде виглядати інакше, по-новому, але зрештою усвідомив, що не хотів відходити від того, що вважав голосом Apple. Для нього той голос передавав чіткий набір якостей: простий, зрозумілий, чистий.

— Ми пішли тим шляхом, але, здавалося, що Стіву наша реклама все більше не подобається, і раптом він сказав: «Я ненавиджу це все, то не Apple», — пригадував Лі Клоу. — Він наказав нам повернути назад голос Apple. Це дуже простий, чесний голос.

Тож вони повернулися до чистого білого тла, показуючи лише крупний план усього того, чим «iPad є…» і що він може робити.

Програми (apps)

Реклами iPad були не про сам пристрій, але про те, що з ним можна робити. Насправді, успіх залежав не лише від його красивого зовнішнього вигляду, але від програм, знаних як apps, які дозволяли користувачу балувати себе різноманітними приємними заняттями. Там були тисячі — а незабаром сотні тисяч — програм, які люди могли завантажити безкоштовно чи всього за декілька доларів. Користувач міг стріляти з рогатки в злих пташок одним постукуванням пальця, відстежувати свої акції, дивитися фільми, читати книжки й журнали, спостерігати за новинами, грати ігри й витрачати дуже багато часу. І знову ж інтеграція залізяччя, програмного забезпечення і магазинів зробила це дуже простим. Але програми також дозволяли платформі в певному сенсі залишатися відкритою, у контрольований спосіб, для зовнішніх розробників, які хотіли створювати програмне забезпечення й контент для нього, — «відкрита» в цьому випадку означає щось схоже на акуратно доглянутий і загороджений загальний сад.

Феномен програм (apps) почався з iPhone. Коли він вийшов на початку 2007 року, не було ніяких програм, які можна було би купити в зовнішніх розробників, і Джобс спершу протистояв можливості дозволити це. Він не хотів, щоби люди ззовні розробляли програми для iPhone, які могли би наплутати щось у ньому, заразити його вірусами чи зашкодити його цілісності.

Член ради директорів Арт Левінсон був одним із тих, хто наполягав на ідеї дозволити створювати програми для iPhone іншим розробникам.

— Я телефонував йому зо п’ять разів, щоби лобіювати потенціал програм, — пригадував він.

Якби Apple не дозволила цього, більше того, якби вона не заохочувала розробку програм, то інший виробник смартфонів таки б скористався із цього, забезпечивши собі конкурентну перевагу. Директор маркетингового відділу Apple Філ Шиллер погоджувався.

— Я не міг собі уявити, як можна було би створити щось настільки потужне, як iPhone, і не надати можливості розробникам програмного забезпечення створити багато програм для нього, — пригадував він. — Я знав, що покупцям вони сподобаються.

З іншого боку, венчурний капіталіст Джон Доерр висловлював думку, що дозвіл на розробку програм спричинить виникнення великої кількості нових підприємців, які створюватимуть нові послуги.

Джобс спершу придушував дискусію, частково через те, що вважав, що його команда не має достатніх знань для того, щоби зрозуміти, скільки труднощів виникне, якщо дозволити третій стороні виготовляти програми для iPhone. Він хотів зосередитися.

— Тож він не хотів балакати про це, — сказав Шиллер.

Але тільки-но iPhone вийшов у світ, Джобс був готовий вислухати суперечку.

— Щоразу після розмови Стів, здавалося, трохи більше відкривався, — сказав Левінсон. — На чотирьох зустрічах ради директорів точилися вільні дискусії.

Джобс скоро побачив, що існував спосіб отримати найкраще з обох світів. Він дозволить зовнішнім розробникам писати програми, але вони мають дотримуватися чіткого стандарту, Apple переглядатиме і затверджуватиме їхні розробки, і вони продаватимуться через магазин iTunes Store. Таким чином можна було пожати переваги розширення прав і можливостей розробників програмного забезпечення і в той же час залишити собі достатньо контролю, щоби захистити інтегрованість iPhone і простоту використання для послуговувачів.

— То було абсолютно магічним рішенням, яке поцілило прямо в десятку, — сказав Левінсон. — Воно давало переваги відкритості і в той же час залишило наскрізне управління.

App Store для iPhone почала свою роботу на iTunes в липні 2008 року; кількість продажів за три місяці досягла мільярда завантажень.

До того часу як iPad з’явився в продажі в квітні 2010 року, існувало 185 тисяч доступних програм (apps) для iPhone. Більшість із них могли застосовуватися на iPad, хоча вони не користувалися перевагою більшого екрану. Але менше ніж за п’ять місяців розробники написали двадцять п’ять тисяч нових програм, які безпосередньо підходили за своєю конфігурацією до iPad. До липня 2011 року уже було півмільйона програм для обох пристроїв, і понад п’ятнадцять мільярдів завантажень.

Арр Store створила нову індустрію за одну ніч. У гуртожитських кімнатах та в гаражах, а також у великих медійних компаніях підприємці створювали нові програми. Венчурна фірма Джона Доерра створила iFund з 200 мільйонів доларів, щоби запропонувати фінансування шляхом випуску нових акції для найкращих ідей. Журнали й газети, які віддавали свій контент безкоштовно, побачили останній шанс повернути джина тієї сумнівної бізнес-моделі назад у пляшку. Інноваційні видавці створювали нові часописи, книжки й навчальні матеріали суто для iPad. Наприклад, лідируючий видавничий дім Callaway, який випускав книги, починаючи від «Сексу» авторства Мадонни до дитячих книжок штабу «Чаювання в панни Павучихи», вирішило «спалити мости» й перестати видавати паперові книжки, зосередившись на перетворенні їх на інтерактивні програми. До червня 2011 року компанія Apple виплатила 2,5 мільярда доларів розробникам програм.

iPad та інші пристрої, основу яких складали, власне, ці програми, оповістили про фундаментальне зрушення в цифровому світі. Ще в 1980-х роках вихід он-лайн зазвичай означав підключення до таких серверів, як AOL, CompuServe чи Prodigy, котрі стягували плату за доступ і обережно доглядали за обнесеними стіною садами, заповненими контентом, а ще там були декілька вихідних воріт, які дозволяли сміливішим користувачам доступитися до ширших просторів Інтернету. Друга фаза, яка розпочалася в ранніх 1990-х, відзначилася пришестям інтернет-оглядачів, які дозволяли кожному вільно мандрувати Інтернетом, використовуючи протоколи передачі тексту World Wide Web, які пов’язували між собою мільярди різноманітних сайтів. З’явилися пошукові системи, що дозволило людям з легкістю знаходити веб-сайти, які вони хотіли. Вихід iPad став передвісником нової моделі. Програми нагадували обнесені стіною сади зі старовини. Творці могли збирати оплату й пропонувати більше функцій користувачам, які завантажували їх. Але поява цих програм також означала, що відкритість і взаємопов’язаний характер мережі були принесені в жертву. Ці програми не можна було так легко прив’язати до інших, їх не можна було так легко знайти. Оскільки iPad давав можливість використовувати і ці програми, і переглядати веб-сторінки, він не йшов війною проти мережевої моделі. Але він таки пропонував альтернативу як для споживачів, так і для творців контенту.

Видавнича справа та