Читати книгу - "Закохана в проблеми , Вікторія Ваширенко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Віка (продовження: 29.04)
Анжела, з криком і блиском в очах, підскочила до мене так різко, що я ледь не втратила рівновагу.
— ХЛОПЧИК!!! ВІКА, У ТЕБЕ БУДЕ СИН!!! АААА!!! — вона обіймала мене, скакала навколо, як та розцяцькована білка на цукрі, ще й тицяла пальцем у небо, ніби феєрверк досі там світиться. — Я вже уявляю, як ми втрьох ходимо за коляскою і обговорюємо, в кого в нього будуть очі!
— Головне — щоб не твої звички, а то буде стрибати по хаті з криком “мама, я хочу синє морозиво!”, — пожартував Денис, обіймаючи мене за талію. — До речі, чуєш, малий, ти чув? У тебе вже є тіточка, яка точно зробить із тебе зірку TikTok.
Анжела засміялась, а тоді щось згадала:
— СТІЙТЕ! Ми ж замовили торт! З голубою начинкою! ШОКОЛАД І ЧОРНИЦЯ! Його вже привезли! Віко, це ж мрія!
Вона побігла в бік столу, де на білосніжній скатертині стояв величезний торт у формі дитячого бодіка з написом «It’s a BOY!».
— О, тортик! — оживився Влад. — Я ж зголоднів, поки ту кнопку тримав!
— Та ти просто боявся натиснути не ту й зіпсувати сюрприз! — підколов його Арсен.
— Ви обидва герої, пацани. Серйозно. Без вас це було б не те, — сказав Денис і хлопці розцвіли, ніби їм вручили ордени.
Поки всі сідали за стіл, мама Дениса (Ірина) обережно взяла мене під руку:
— Віка, ти виглядаєш... ну просто неймовірно. І це плаття — як компроміс долі. Навіть колір феєрверку не зрівняється з тим, як ти зараз сяєш.
— Дякую... Я просто щаслива, — прошепотіла я. І справді — серце калатало, як у фільмах, коли головна героїня нарешті знаходить своє «назавжди».
Далі був торт. Танці. Обійми.
Мій тато влаштував міні-тренування для майбутнього зятя:
— Денис, тримай так пляшку! А тепер уяви, що в тебе на руках не мікрофон, а немовля!
А потім всі знову вибігли у двір. Вжик у своїй рожевій накидці бігав поміж гостей і гавкав, коли хтось наближався до мене — охоронець на повній ставці. Мама фоткала все підряд, Анжела знімала сторіси, Арсен і Влад вже сперечались, хто буде хрещеним.
А я стояла поруч із Денисом, тримаючись за живіт, і шепотіла малому:
— Це твоя родина. Ми тебе чекаємо. І вже любимо більше, ніж слова можуть передати...
І раптом Денис схилився до мого вуха:
— А коли ти захочеш, ми зробимо ще одну таку вечірку. Тільки вже — рожеву.
— Ти здурів? — я засміялась. — Дай хоч цього народити!
І ми обоє розсміялися так щиро, що навіть зірки, здавалось, блищали разом з нами.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Закохана в проблеми , Вікторія Ваширенко», після закриття браузера.
