Читати книгу - "Стів Джобс"

Кемпбел цінував дружбу з Джобсом. Він не хотів порушувати його приватність і тому запропонував зробити крок назад, як директор.

— Приватність дуже важлива, - говорив він пізніше. — Стів був моїм другом мільйон років.

Юристи визначили, що Кемпбел не мав складати обов’язки члена правління, але мусив звільнити посаду співкерівника. Його замінила Андреа Джунг з компанії Avon. Робота відділу розслідувань зайшла в нікуди і правління захищало Джобса від набридливих прохань про оприлюднення детальнішої інформації.

— Преса хотіла більше особистих деталей, - пригадував Ел Ґор.

— Від Стіва залежало, чи хоче він розповісти більше за те, що дозволяє закон, та він був непохитний і не хотів, щоби в його приватність утручалися. Його бажання мусять поважати.

Коли я запитав у Ґора, чи правління мало бути наполегливішим на початку 2009 року, коли здоров’я Джобса було значно гіршим за те, у що вірили акціонери, той відповів:

— Ми винайняли незалежного радника, і він підсумує, чого вимагає закон і як найкраще вчинити у цьому випадку. Ми все зробили за книжкою. Можливо, це звучить як виправдання, але критика мене дуже розізлила.

Не погодився один член правління. Колишній директор Chrysler і /5М Джері Йорк на публіку не сказав нічого, але довірився репортеру газети Wall Street Journal у розмові «не для преси» про те, що його «вивертало», коли він дізнався, що компанія приховала Джобсові проблеми зі здоров’ям у 2008 році.

— Чесно кажучи, я шкодую, що не пішов тоді у відставку.

Коли у 2010 році Йорк помер. Journal використав його розмову «для преси». Йорк також прокоментував це «не для преси» для Fortune, і вони використали коментарі, коли Джобс пішов на третій лікарняний у 2011 році.

Дехто в Apple не міг повірити, що ті цитати належали Йорку, бо офіційно він тоді не обурювався. Проте Білл Кемпбел знав, що статті були правдивими. Йорк нарікав у розмовах із ним в 2009 році.

— Коли Джері пізно вночі пив більше вина, ніж завжди, він телефонував мені о другій чи третій годині ночі і казав: «Що за нісенітниці, я не вірю в ту дурість з його здоров’ям, нам треба переконатися». І коли я телефонував йому наступного ранку, він говорив; «А, так, все в порядку». І я впевнений, що у якийсь із таких вечорів він надерся так, що поговорив із репортерами.

Мемфіс

Керівником онкологічної команди, яка лікувала Джобса, був Джордж Фішер з Університету Стенфорда - провідний дослідник шлунково-кишкового та колоректального раку. Він попереджував Джобса місяцями, шо йому потрібно пересаджувати печінку, але Джобс відмовлявся переварювати ту інформацію. Лорін раділа, шо Фішер завжди піднімав це питання, бо знала, шо постійні підштовхування змусять її чоловіка звернути на це увагу.

І нарешті в січні 2009 року Джобса переконали. Це трапилося відразу після того, як він розповів усім, що його «гормональний дисбаланс» можна легко вилікувати. Та існувала проблема. Його внесли у список на донорську печінку у Каліфорнії, але очевидним було те, що вчасно він її не отримає. Кількість можливих донорів з його типом крові була обмеженою. Окрім того, дані «Єдиної мережі для обміну органами», яка встановлювала правила в США, свідчили, що першими органи отримують хворі на цироз чи гепатит, а не на рак.

Немає жодної законної можливості для пацієнта, навіть такого заможного, як Джобс, стати першим у черзі, тож йому це не вдалося. Для трансплантатів обирали хворих, чиї аналізи вимірювали «Зразком для кінцевих стадій захворювань печінки» - лабораторними пробами рівнів гормонів, що визначало, наскільки терміновою була трансплантація і час, протягом якого вони можуть чекати. Кожен орган чітко обліковується, інформацію можна знайти на відкритих веб-сайтах (optn.transplant.hrsa.gov/), де можна простежити за прізвищем у списках очікування.

Лорін цілими днями просиджувала на сайтах із донорством органів і щовечора перевіряла, скЬіьки людей у списку очікування, якими були результати їхніх аналізів і як довго вони вже чекали.

— Можна було порахувати, що я і зробила, що він отримає печінку не раніше червня, а лікарі стверджували, що це буде в квітні, — пригадувала вона.

Тож вона почала ставити запитання, і виявилося, що можна було стояти у черзі в двох різних штатах водночас, що і робило близько 3% хворих. Такі множинні списки не караються законом, хоча критики і кажуть, що це йде на користь багатим. Утім, це складний процес. Було дві головні умови: хворий має приїхати в обрану лікарню не пізніше, як за вісім годин, що Джобс міг зробити завдяки своєму літаку, і медики тієї лікарні мають оцінити стан хворого перед тим, як занести його ім’я у список.

Юрист із Сан-Франциско Джордж Райлі, який часто надавав послуги Apple як незалежний консультант, був турботливим джентльменом зі штату Теннесі, який дуже прикипів до Джобса. Обоє його батьків були лікарями в лікарні Методистського університету в місті Мемфісі. Джордж народився у тому місті, а його товаришем був Джеймс Ісон, який керував тамтешнім інститутом трансплан-тології. Заклад Ісона був одним із найкращих у країні. У 2008 році він і його команда провели 121 операцію з пересадки печінки. Він не заперечував, щоби люди з інших списків були й у списках на трансплантати у Мемфісі.

- Ми не граємося з системою, - говорив він. - Так люди обирають місце, де хочуть лікуватися. Дехто з Теннесі поїде лікуватися до Каліфорнії чи у будь-яке інше місце. Зараз у нас є пацієнти, які з Каліфорнії приїздять до Теннесі.

Райлі домовився з Ісоном, щоби той поїхав до Пало-Альто і там обстежив пацієнта.

У лютому 2009 році Джобса внесли у список очікування в Теннесі (а досі він уже був у списку в Каліфорнії), і почалося нервове очікування. Здоров’я Джобса погіршилося у перший тиждень березня, а передбачений час чекання становив 21 день.

- То було жахливо, — пригадувала його дружина. - Здавалося, що ми не встигнемо.

Кожен день був нестерпно болісний, у середині березня Джобс був третій у черзі, потім другий і нарешті перший. Але дні минали. Жахливою реальністю було те, що святкування того місяця, як-от Дня святого Патрика чи баскетбольного турніру «Березневе божевілля» (Мемфіс був учасником турніру в 2009 році та регіональною приймаючою стороною), передбачали реальні можливості отримати донора через те, що вживання алкогольних напоїв викликає сплеск