Читати книгу - "Стів Джобс"

Так і сталося. 21 березня 2009 року молодик, якому було трохи за двадцять років, загинув у автокатастрофі, і його органами можна було користіпватися. Джобс полетів у Мемфіс разом із дружиною. Вони прибули близько четвертої ранку, і там на них уже чекав Ісон. На майданчику стояла машина, і все було продумано так, що вони підписували необхідні документи по дорозі до лікарні.

Трансплантація пройшла вдало, але була невтішною. Коли лікарі вилучили у Джобса печінку, вони побачили плямки на очеревині — тонкій мембрані, яка знаходиться навколо внутрішніх органів. Окрім того, пухлини були й у печінці, що означало, що рак, ймовірно, перейшов і на інші органи. Він мутував і швидко поширювався. Лікарі взяли аналізи і зробили генетичне картування.

За кілька днів потрібно було робити іншу процедуру. Хоча Джобс заперечував проти того, щоби йому викачували все зі шлунку, та все ж йому вкололи анестезію і почали процедуру. Стів удихнув те.

що містилося в його щлунку, в легені і захворів на пневмонію. Тоді лікарі думали, що він помре. Згодом Джобс це описував так:

Я майже вмер, бо вони не могли добре зробити таку рутинну процедуру. Там була Лорін, і мої діти також прилетіли, бо вони не думали, що я переживу ніч. Рід саме обирав собі коледж з одним із братів Лорін. Приватний літак забрав їх з околиць Дартмута, і їм розповіли, чому вони мають летіти. Літак також забрав дівчаток. Усі гадали, що це останній шанс побачити мене при свідомості. Але я вижив.

Лорін наглядала за його лікуванням, була з ним у палаті лікарні кожен день і пильно стежила за кожним монітором.

— Лорін наче була красивим тигром, який його захищав, — пригадував Джоні Айв, який пришов одразу, щойно Джобса дозволили навідувати.

Матір Лорін та її три брати приїхали туди в різний час, щоб їй не було так сумно. Сестра Джобса, Мона Сімпсон, також відвідувала його. Лише їй і Джорджу Райлі Джобс довіряв місце Лорін біля свого лікарняного ліжка.

— Родина Лорін допомогла нам із дітьми, її мама з братами просто чудові, - пізніше казав Джобс. — Я був дуже слабким і не міг нічого робити. Але те, що ми тоді пережили, дуже пов’язує нас.

Щодня Пауел приходила о сьомій ранку і збирала необхідну інформацію, яку записувала у таблицю.

— То було складно зробити, бо відразу відбувалося кілька речей,

— пригадувала вона.

Коли о дев’ятій ранку приходили Джеймс Ісон і його команда лікарів, вона зустрічалася з ними і доповідала про координування всіх аспектів лікування Джобса. О дев’ятій вечора, перед тим як іти додому, Лорін писала звіт про те, як поводили себе життєві показники, і записувала запитання, на які хотіла отримати відповідь наступного дня.

— Це змушувало мене мислити і бути сфокусованою, - пригадувала вона.

Ісон зробив те, чого повністю не робив ніхто у Стенфорді: взяв відповідальність за всі аспекти медичного лікування. Оскільки він керував лікарнею, він міг контролювати, як приживається трансплантат, робити аналізи раку, давати знеболювальне, підживлення, втілювати реабілітацію та догляд за хворим. Він навіть сам купував Джобсу енергетичні напої, які той так любив.

Дві медсестри, котрі були з маленьких міст штату Міссісіпі, стали улюбленицями Джобса. То були кремезні жінки, які не боялися його. Ісон призначав їх на зміни лише до Стіва.

- Щоби керувати Стівом, потрібно бути наполегливим, — пригадував Тім Кук. - Ісон керував Джобсом і змушував його робити речі, до яких не міг примусити більше ніхто, змушував його робити те, що було корисним для нього, але не обов’язково приємним.

Незважаючи на такий догляд, Джобс деколи просто божеволів. Його розривало те, що він не контролює ситуації, і деколи в нього з’являлися галюцинації або напади гніву. Навіть тоді, коли він був ледь при свідомості, проявлялася його сильна особистість. Якось лікар-пульмонолог намагався надягти на нього маску, коли він був під сильною анестезією. Джобс здер її з обличчя і пробурмотів, що йому не подобається дизайн і він не буде цього носити. Хоч він ледве і говорив, та все ж наказав принести йому п’ять різних масок, а він уже обере ту, яку захоче надягнути. Лікарі глянули на Пауел з німим запитанням. Вона врешті відволікла його, щоби вони змогли надіти маску. А ще він ненавидів серцевий монітор, який чіпляли на його палець. Він говорив, що монітор мав жахливий вигляд і був заскладний, і навіть запропонував шляхи, як його можна спростити.

— Стів намагався зробити гармонійним кожен нюанс оточуючого середовища чи об’єкту, і це виснажувало його, — пригадувала Пауел.

Якось, коли він ще був у напівсвідомості, віцвіцати його прийшла Кетрін Сміт — подруга Пауел. Її стосунки з Джобсом не завжди були найкращими, та Пауел наполягла, щоби подруга побула біля Джобсового лЬкка. Він підкликав їі, вказав на ручку і блокнот і написав: «Дай мені мій iPhone». Сміт витягнула телефон із тумбочки і простягнула йому. Водячи її рукою, він показав їй, як торкнути телефон, щоби він почав працювати, і змусив її погратися з меню.

Стосунки Джобса з Лізою Бреннан-Джобс — його донькою від Крісанн, уже не були такими близькими. Вона закінчила Гарвардський університет, переїхала до Нью-Йорка і рідко спілкувалася зі своїм батьком. Та вона прилітала до Мемфіса двічі, і він оцінив це.

- Для мене це означало дуже багато, - пригадував він.

На жаль, він не сказав їй цього. Багато хто з оточення Джобса вважав Лізу такою ж вимогливою, як і її батько, але Пауел ставилася до неї добре і намагалася залучати до піклування зі Стівом. То були стосунки, які вона хотіла відновити.

Джобсу кращало, і його сварлива натура поверталася до нього. У ньому все ще залишалася жовч.

— Коли Стів почав одужувати, він швидко проскочив період вдячності і переключився у режим дратівливості та контролю, -пригадувала Сміт. — Ми всі сподівалися, а що, як він стане добрішим, та цього не сталося.

Він залишався перебірливим в їжі, що було навіть більшою проблемою, ніж коли-небудь. Пив лише фруктові коктейлі і вимагав сім чи вісім коктейлів, щоби він міг обрати, який саме йому зараз хочеться. Пробував лише трішки ложкою і казав: «Цей поганий. І цей також поганий». Врешті Ісон не витримав: «Знаєш, іцеться не про смак. Перестань розцінювати це як