Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

Елрік, завжди стриманий, цього разу виглядав майже на межі сліз. Його обличчя затремтіло, і він раптом зірвався з місця, хапаючи Еріона за плечі.

— Ти… ти справді тут, — сказав він, його голос тремтів. — Я… я вже думав, що це кінець. Що ми тут залишимося назавжди. Дякую… дякую, друже.

Еріон ледь помітно кивнув, поклавши руку йому на плече.

— Ви зі мною. І цього разу я не дозволю нічому стати між нами, — твердо сказав він.

Салем все ще зберігав свій веселий настрій і, потираючи зап’ястя, додав:

— Ох, який ти героїчний сьогодні. Але, якщо чесно, я би не відмовився від невеликого пояснення, як ти це зробив. Виглядаєш, ніби темрява сама тебе супроводжує.

Еріон коротко поглянув на друга, трохи знизавши плечима.

— Це довга історія. Але зараз у нас немає часу її обговорювати. Нам треба рухатися. Чи знаєте ви щось про Райнара й Аліну?

Салем і Елрік обмінялися поглядами. Салем зітхнув.

— Ні, але ми точно знаємо, що вони не тут. І якщо король тримає їх десь, то це явно не в цьому підвалі. Він планує щось, але ми не знаємо що.

Еріон нахмурився, намагаючись оцінити ситуацію.

— Добре, зараз головне — вибратися звідси. Потім знайдемо Райнара й Аліну. Вони теж не здадуться без бою.

Салем, усміхнувшись, поплескав Еріона по спині.

— Ох, як я скучив за твоїм бойовим настроєм. Ну що, веди нас, герой.

Еріон глянув на двох своїх друзів. Їхня впевненість у ньому була відчутною, і це давало йому силу. Він обернувся до дверей.

— Тримайтеся поруч і будьте готові.

Еріон вдихнув глибоко, зосереджуючись на своїй внутрішній темряві. Він вже кілька разів використовував цю силу для переміщення, але зараз це відчувалося інакше. Закривши очі, він уявив темний безпечний ліс за межами замку, а потім простягнув руку до своїх друзів.

Проте нічого не сталося.

Темрява, яка раніше слухняно огортала його, тепер залишалася байдужою. Еріон спробував ще раз, цього разу напружуючи всю свою волю, але знову безрезультатно. Його обличчя злегка спохмурніло, коли він відкрив очі.

— Щось не так, — сказав він, оглядаючи Салема й Елріка. — Я не можу нас перенести.

Салем нахмурився, спираючись на свій меч.

— Що значить «перенести»?

Еріон зітхнув, намагаючись швидко обдумати варіанти.

— Поясню пізніше. У будь-якому разі, я доведу вас до найближчого безпечного місця, але мені треба знайти Райнара й Аліну. Я не можу гаяти час.

Салем одразу випрямився, його очі засвітилися рішучістю.

— Якщо ти думаєш, що я просто піду й ховатимуся, поки моя сестра десь у небезпеці, то ти мене зовсім не знаєш, Еріоне. Я йду з тобою.

Елрік, який сидів осторонь, теж виглядав стурбованим. Він підняв погляд на двох своїх друзів і зітхнув.

— Ну, якщо ви двоє збираєтеся бігати по цьому замку й викликати неприємності, то хтось же має стежити, щоб ви не загинули. Я теж піду.

Еріон, дивлячись на двох своїх друзів, ледь усміхнувся. Їхня лояльність і відданість, навіть у такий момент, була для нього важливою. Він коротко кивнув, приймаючи їхнє рішення.

— Добре, — сказав він. — Тоді тримайтеся разом і не відставайте. Райнара й Аліну ми знайдемо, чого б це не коштувало. Але якщо буде небезпека, ви слухаєтеся мене. Зрозуміло?

Салем і Елрік обмінялися поглядами, після чого одночасно кивнули.