Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

Еріон вів своїх друзів коридорами замку, зосереджуючись на слабкому відлунні темряви амулета Райнара. Його рухи були тихими й обережними, він постійно прислухався до звуків навколо, щоб уникнути зустрічі з охоронцями. Салем і Елрік слідували за ним, і їхній тісний загін ніби розчинявся в тінях.

— Як ви взагалі опинилися в цьому становищі? — пошепки запитав Еріон, не обертаючись.

Салем, який ішов позаду, тихо зітхнув.

— Все сталося дуже швидко, — почав він. — Ми бігли через ліс, намагаючись знайти безпечне місце. Райнар і Аліна були з нами. Спочатку все здавалося під контролем. Але потім... щось пішло не так.

Еріон коротко глянув через плече, підганяючи Салема продовжувати.

— Аліна випадково торкнулася амулета Райнара, — сказав Салем. Його голос був гіркий, ніби він звинувачував себе за те, що сталося. — І темрява з нього почала перетікати до неї. Я навіть не зрозумів, що саме сталося. Просто... це виглядало так, ніби амулет ожив. Тіні ніби потягнулися до її руки, і в той же момент Райнар почав кричати від болю.

Елрік, який йшов трохи позаду, додав:

— Це було жахливо. Темрява ніби висмоктувала щось із Райнара, перетікаючи до Аліни. Вони обоє втратили свідомість. Ми намагалися щось зробити, але не знали, як це зупинити.

Салем зціпив зуби, продовжуючи:

— Я думав, що зможу їх нести. Але ми не встигли далеко відійти. Нас оточили. Король і його люди знайшли нас. Він навіть не питав, що сталося. Просто наказав нас затримати. Мене і Елріка закинули в темницю, а Райнара й Аліну забрали кудись іще.

Еріон напружився, його рука мимоволі стиснула руків’я Тінеріза.

— Ви не чули, куди їх відвели? — тихо запитав він, обернувшись до Салема.

Салем похитав головою.

— Ні. Вони не говорили нічого конкретного. Але судячи з того, як король дивився на Райнара й Аліну, я думаю, він хоче використати їх. Можливо, це якось пов’язано з артефактами.

Еріон зупинився на мить, вдивляючись у темряву коридору попереду. Його погляд став ще більш рішучим.

— Якщо він хоче використати їх, це дає нам час. Але ми повинні діяти швидко. Ми знайдемо їх. І ми це зробимо навіть, якщо доведеться розгромити весь цей замок.

Він глянув на своїх друзів, які мовчки кивнули, підтверджуючи свою готовність слідувати за ним. Еріон повернувся до напрямку, куди його вів відгомін темряви, і зробив перший крок у глибину замку, тримаючи в думках образ Райнара й Аліни, які чекали на порятунок.

Раптом, далеко в глибині замку, пролунав гучний дзвін, розриваючи тишу тривожним відлунням. Еріон напружився, зупинившись на мить. Він швидко зрозумів, що тривога могла бути спричинена охоронцем, якого він залишив живим у темниці.

— Прокляття, — пробурмотів Еріон, стискаючи зуби. — Вочевидь, цей дурень уже отямився і підняв тривогу.

Він обернувся до Салема й Елріка, які знервовано дивилися на нього.

— Здається, плани змінюються, — сказав він тихо, але рішуче. — Нам потрібно рухатися швидше. Поки нас шукають, ми ще маємо перевагу.

Ледве він вимовив ці слова, як коридором пролетіла хвиля енергії. Вона була невидимою, але відчутною, схожа на подих вітру, що пройшов крізь тіло. Еріон відчув, як по його спині пробігли мурашки. Елрік зупинився і, насупившись, прошепотів:

— Це магія виявлення. Вони тепер точно знають, де ми.

— Чудово! Просто чудово, — вилаявся Еріон, схопившись за руків’я Тінеріза. — Увесь задум зробити це тихо полетів під три чорти!

Салем перервав його, схопивши за руку.

— Немає часу на скарги, — сказав він різко. — Потрібно рухатися, поки вони не нас оточили. Куди далі, Еріоне?

Еріон, відчувши, як у ньому закипає злість, зітхнув, намагаючись заспокоїтись. Його план дійсно провалився, але зараз потрібно було діяти швидко й рішуче. Він заплющив очі й зосередився, відчуваючи слабке відлуння темряви, що виходило від амулета Райнара. Напрямок став чіткішим, і він відкрив очі.

— За мною, — сказав він і кинувся вперед. Його друзі пішли слідом, їхні кроки глухо лунали в коридорі.

Тепер їхній рух був поспішним. Еріон вів їх вузькими проходами, уникаючи центральних коридорів, де напевно вже зібралися патрулі. Дзвін тривоги продовжував лунати, а відчуття небезпеки стискало груди. Він розумів, що їхня позиція більше не була таємницею, і кожна секунда зволікання могла коштувати їм життя.

Еріон, Салем і Елрік мчали коридорами замку, коли раптом за черговим поворотом перед ними з'явився патруль із п’яти охоронців. Вони так само не очікували зустрічі, як і троє порушників. На мить обидві сторони завмерли, вивчаючи одна одну, а потім у повітрі з'явилося дзвінке лязгання, коли охоронці витягли мечі.

— Назад не варіант! — крикнув Еріон і кинувся вперед, не даючи охоронцям зібратися.

Тінеріз у його руці швидко трансформувався в подовжений меч. Перше, що зробив Еріон, — використав перевагу несподіванки, спрямувавши меч уперед і змусивши двох охоронців відступити. Перший із них навіть не встиг захиститися, коли лезо Тінеріза розсікло його нагрудник і вразило прямо в серце.