Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

Рауль схопився з місця і хотів щось сказати. Олег швидко його посадив на стілець.

— Сиди мовчки. А то рот скотчем заклею.

Міраїл тільки посміхнувся і швидко вийшов. Я тим часом набрала подругу по телефону.

— Привіт, потрібна твоя допомога, терміново.

— І в чому тобі потрібна допомога подруги в декреті, — з усмішкою в голосі сказала Настя.

— Нагадай яка тема була у твоєї дипломної?

— Кібер-безпека, і зокрема з фінансового шахрайства. Ну ти пам'ятаєш, я потім ще стажувалася і працювала у відділі кібер-безпеки, поки Антошка не народився.

— Не в тему, звісно, запитання, а ким ти потім працювала? Пам'ятаєш коли я дзвонила.

— Та так бухгалтером на півставки, нудно було.

Повернувся Міраїл зі ще одним хлопцем у формі служби безпеки і Рауля вивели. А голова служби безпеки залишився.

— Настя, я викличу тобі зараз таксі, дуже потрібно, щоб ти приїхала і перевірила, хто і як краде гроші і куди ховає.

— А дітей мені куди подіти?

— Бери з собою. Думаю, за Єгором тут буде кому доглянути, а з молодшим я допоможу. Вибачся перед Зіфітом від мене.

— Добре.

Перервала розмову і запитала в Міраїла.

— У вас діти є?

— Двоє пацанів.

— Отже, зможете доглянути за трирічкою, у якої шило в іншому місці. Настя приїде за годину. За цей час потрібно і справи переглянути, і поговорити з бухгалтерами.

— Вони, найімовірніше, нічого не скажуть, — сказав Міраїл, — вони щось запідозрили.

— Ізабелло, у мене є пропозиція, — сказав мій помічник, — коли я працював ще у військовій сфері, у нас називалося це промаринувати підозрюваного. Його закривали і ні чого не пояснювали і не розмовляли. І таке могло тривати близько доби, для кожної людини по різному. Хтось був готовий видати все за кілька годин, когось потрібно було кілька діб маринувати, водночас бажано без їжі й мінімум води і так, щоб спати було ніде.

— Германе, а ким ти раніше працював?

— Так слідчим з особливо тяжких, поки ногу не травмував.

Помітила як Міраїл дивиться на нього з повагою.

— Як краще з ними тоді вчинити?

— Посадити окремо, так щоб вони один одного не бачили. У кімнаті не повинно бути м'яких меблів і ні чого чим можна себе вбити. Можна залишити склянку води і все. І не реагувати на крики і прохання.

— Трохи садистський спосіб для робітників.

— Так це пояснюється елементарно, керівництву ніколи з ними зараз спілкуватися. Щоправда казати це наприкінці, інакше дає хибні надії.

Так і вчинили. Через 15 хвилин почали кликати, спочатку хлопців зі служби безпеки, потім взагалі кого завгодно. Справи встигли переглянути всі. Дійсно питання викликали бухгалтера. А ще в мене були питання до піарників і просуванців. Але з ним трохи пізніше розберуся. Міраїл зустрів Настю і провів до нас. Єгор сидів у нього на руках мовчки і дивився на всі боки.

— Що від мене потрібно? — одразу запитала Настя.

Ми пройшли в кімнату, де сиділи бухгалтера. Подруга походу поцікавилася за що закрили людей і чого вони волають.

— А це тобі належить з'ясувати винні вони чи ні.

— Хочеш сказати, це місцеві бухгалтери, — я кивнула — жорстоко трохи.

Пароль на головному комп'ютері Настя обійшла за хвилину. Потім повернулася до нас і сказала.

— Будете стояти за спиною результату чекати будете довго. Знайдіть собі краще нових і надійних бухгалтерів.

Поки Настя працювала зателефонувала Антуану. Порадитися де знайти фахівців. Він пообіцяв дати двох бухгалтерів на місяць і допомогти підібрати нові кадри. Анабель сьогодні ж розішле заявки і почне підбирати, а ми потім виберемо з тих, що залишилися.

— Іза! — покликала Настя.

Подивилася на годинник, минуло 15 хвилин.

— Щось вийшло?

— Усе вийшло. Сліди хлопці взагалі не замітали. Отже, з чого почнемо? Для початку вони привласнювали частину прибутку від продажу, це перше. А по-друге примудрилися навіть кілька кораблів продати на сторону, ну як би це сильно не законно. Я тут швидко довідки навела, за це взагалі страчують.

— Повільніше за що страчують?