Читати книгу - "Фантастичне кохання (збірка романів), Ангеліна Кріхелі"

Володимир насупився.

- Чому я думаю, що з їжею в тебе теж трепетні стосунки?

- Чому теж? - хмикнула Люба, обережно встаючи з крісла.

Від втоми й пережитих емоцій паморочилося в голові, затекли ноги.

- Тому, що з водою в тебе зовсім особливі стосунки виявилися.

- А, це... - відмахнулася Люба.

Вона дбайливо посадила хлопчика на крісло, що звільнилося, і втомлено пройшла до платтяної шафи в кутку кімнати. Відкривши дверцята, що скрипнули, навпомацки порилася на верхній полиці. Витягла із задоволеною посмішкою коробку і повернулася до інших.

Вова з готовністю кинувся все тією ж футболкою розчищати місце на письмовому столі біля розбитого вікна. Мабуть, тут вона раніше займалася з дитиною.

Тужливо глянувши на абсолютно порожнє подвір'я, Люба зупинилася поруч із чоловіком, вдячно погладила його по плечу, викликавши цілий табун розбурханих мурашок у його тілі.

Дбайливо поставила коробку на стіл і почала методично витягувати з неї нарізний хліб (ще в упаковці) і кілька консервів.

- Та ти - фея! - вражено вигукнув Володя, не вірячи своїм очам.

- Хліб учорашній, - тоном, що перепрошує, вимовила Люба.

- У нас усе життя у вчорашньому дні залишилося, - реготнув він, подумки потираючи руки в передчутті. - Стоп, а Павлику такі консерви можна? - уточнив дбайливо, витягуючи з кишені ключі з відкривачкою.

Люба з вдячністю подивилася на нього, приємно здивована уважністю до її сина.

- Вони й куплені для нього, насамперед. Ми не встигли ще на холодильник свій назбирати. А загалом усі продукти пропадали завжди. Ось я і зберігала на важкий день. І оновлювала завжди. Ми збиралися з Павлушею після прогулянки за продуктами, а потім... Та не важливо вже тепер, що потім...

Піддавшись раптовому імпульсу, Володимир потягнувся до Люби та рвучко обійняв жінку і дитину, яка підійшла до столу.

Любов довірливо притулилася до нього й обійняла у відповідь. Павлик глянув угору, зосереджено вивчаючи нового знайомого.

- Давайте-но всі по черзі вмиємося перед трапезою, а за вечерею обговоримо, що робити далі, - перебільшено бадьоро підсумував Вова, розімлівши від теплих, живих обіймів взаємної підтримки. - Де у вас тут була ванна?