Читати книгу - "Коли кулі співали, Роман Миколайович Коваль"

Арештований. Обвинувачений у «бандитизмі і збройному повстанні проти Соввласті». Засуджений до 10 років позбавлення волі.

ТКАЧЕНКО Василь Федорович (1900, с. Єлисаветградка Єлисаветградського пов. Херсонської губ. — 15.2.1923, м. Київ). Козак отамана Герасима Нестеренка-Орла (1920, 1921) та Ларіона Загороднього (1921, 1922).

Безпартійний хлібороб. Неграмотний. Нерухомістю не володів. 1920 року служив у Красній армії, звідки того ж року втік до загону отамана Нестеренка-Орла, але, будучи незадоволеним ним (бо той часто призначав його в караул), перейшов до відділу Ларіона Загороднього. Учасник боїв у с. Володимирівка (літо 1921, разом з отаманом Нестеренком), а у складі загону Загороднього брав участь у нальоті на червону кавалерію в с. Шпакова Єлисаветградського повіту (відбили 30 коней), зупинці потяга Ростов — Київ, нальоті на «продтрибунал» в с. Буда, що під Лебедином, та ін.

При арешті відібрана кавалерійська шашка, кавалерійська гвинтівка, наган.

Видав на слідстві селянина Дубину з хутора Білявка Єлисаветградського повіту, який був інформатором партизанів. Назвав прізвища повстанців Дибенка і Коханенка із загону Нестеренка-Орла, які кепкували над ним за те, що служив у Красній армії та що Махно розбив цей червоний відділ.

2 лютого 1923 року Надзвичайною сесією Київського губернського трибуналу засуджений до розстрілу. Помер за дві години перед розстрілом.

Підготував Роман Коваль

________________________________

Згідно з «Архівною кримінальною справою № 1136 відносно Завгороднього І.З. та інших», до розстрілу засуджено Ларіона Загороднього, Мефодія Голика-Залізняка, Дениса Гупала, Тимоша Компанійця, Олексія Добровольського, Василя Ткаченка, Юрія Дроботковського, Григорія Яковенка, Здобудь-Волю (Костянтина Блоху), Івана Ляшенка та до 10 років ув’язнення — Леоніда Мушкета.

Оскільки у цій книзі є нариси про Ларіона Загороднього, Мефодія Голика-Залізняка, Дениса Гупала, Тимоша Компанійця, Юрія Дроботковського, Григорія Яковенка, то короткі біографії подаємо лише на Костя Здобудь-Волю, Олексія Добровольського, Івана Ляшенка, Леоніда Мушкета і Василя Ткаченка. Нарис про Костянтина Здобудь-Волю можна прочитати у книзі Романа Коваля «Нариси з історії Кубані» (Київ: Фоліант, 2004. — С. 215–227).

АПІЛАТ («Загинайко») Григорій Ананійович (1893/1895, с. Грушківка, тепер Кам’янського р-ну Черкаської обл. — 1920/1921, с. Грушківка). Козак 3-ї пішої сотні полку гайдамаків Холодного Яру (командир Сидір Темний). Парубок. Убитий червоноармійцями 105-го полку (Григорій пробирався по заметах до батьківського дому, а від Мотриного монастиря слідом їхали москалі; спочатку вони поранили Григорія в стегно, потім, наздогнавши, рубанули шаблями, а тоді, підклавши колодку, відрубали голову і, поклавши її в мішок — «для отчьота», поїхали далі на Кам’янку). Під час похорону батьки поклали у труну замість голови квітку. Похований у Грушківці. Могила не збереглася.

АПІЛАТ Іван Гараськович. Козак полку гайдамаків Холодного Яру. У 1970-х роках повернувся у Грушківку.

АПІЛАТ Іван Костьович (бл. 1900, с. Грушківка —?). Козак 3-ї пішої сотні полку гайдамаків Холодного Яру (командир Сидір Темний). Парубок. Загинув у бою з більшовиками за межами Холодного Яру. Хата, де він народився і жив, збереглася.

АПІЛАТ («Квочка») Кирило Костьович (1896/1897, с. Грушківка — 1920, с. Грушківка). Козак 3-ї пішої сотні полку гайдамаків Холодного Яру (командир Сидір Темний). Парубок. Мав чудовий голос, навчався у Київській консерваторії. Убитий більшовиками (було відтято голову). Похований у Грушківці. Могила не збереглася. Мешканець Грушківки Іван Березюк припускає, що саме його голову (і брата Максима) більшовики наштрикнули на спис у с. Косарі біля залізниці. Хата, де народився і жив Кирило, збереглася.

АПІЛАТ Максим Костьович (1898/1899, с. Грушківка — 1920, Грушківка). Козак 3-ї пішої сотні полку гайдамаків Холодного Яру (командир Сидір Темний). Парубок. Убитий більшовиками (було відтято голову). Похований у Грушківці. Могила не збереглася. Мешканець Грушківки Іван Березюк припускає, що саме його голову (і брата Кирила) більшовики наштрикнули на спис в с. Косарі біля залізниці. Хата, де народився і жив Максим, збереглася.

АПІЛАТ («Загинайко») Трохим Ананійович (1896/1897, с. Грушківка — 1921, с. Грушківка). Козак 3-ї пішої сотні полку гайдамаків Холодного Яру (командир Сидір Темний). Парубок. Полонив його у лісі Лопата зі своїми карателями. Привели у Заїчиний яр до двоповерхового будинку, нещодавно купленого його батьком у лісника Гречаного. У матері запитали, чи її то син. Вона злякалася, сказала, що ні. Трохим присовістив її, що від нього відмовилася. Далі повезли його в Кам’янку, а потім у Черкаську ЧК. А хату батьків спалили. У Черкасах його піддали тортурам, а тоді відпустили. Він ледь доповз до рідного села і за два-три дні помер. Похований у Грушківці. Могила не збереглася.

БЕЗРУКАВИЙ Порфир Антонович (? с. Грушківка — 1950-ті, с. Грушківка). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. У першому шлюбі з Наталею «Копійкою» (дочкою Федора Дінця-«Копійки») пустив у світ дочку Ліду (1926 р.). У другому шлюбі з Гапкою з х. Лопати П. Безрукавий мав дочку Галю і сина Миколу. В 1944–1952 рр. працював лісником у Грушківському лісництві. Помер і похований у Грушківці. Могила збереглася.

ГРЕЧАНИЙ («Бацац») Гарасько Несторович (поч. 1890-х, с. Грушківка —?). Козак полку гайдамаків Холодного Яру. Власник одного з семи грушківських вітряків, найкращого за якістю помолу. З лісу повернувся 1921 року. Дружина Горпина народила йому сина Михайла (1921 року). Мав неврівноважений «скажений» характер. Млин конфісковано під час колективізації. Арештований навесні 1936 року. Зі слів родича Івана Платоновича Цвіркуна, Гараська заморили у тюрмі голодом.

ЗАСЯДЬКО («Кисіль», «Заєвич») Василь (Вільям) Іванович (березень 1902, с. Грушківка — 29.3.1977, провінція Британська Колумбія, Канада). Козак 3-ї пішої сотні Холодного Яру. Мав сестру Хтодорю. Дружина Вустя Платонівна Шишка з Нової Осоти (тепер Олександрівський