Читати книгу - "Усе, що ви не знали про Гоґвортс , Дар’я Зелена"

Глава 19

— О Зої, ми з татом так за тобою скучали!

Тато, ніби у відповідь на мамині слова роздивляється рибок в акваріумі дому Еверлін й зовсім не помічає Зої.

— Вільяме! А нічого, що приїхала твоя дочка перший раз за кілька місяців?

— А, що? О, моя Зозуле! Як в тебе справи? — підходить тато й обіймає Зої.

— Увесь цей час ми вчилися різним дивакуватим предметам, як Польоти на мітлах та Захист від темних чар. Я була дуже здивована, адже думала, що чаклують тільки відьми з казок. Також я завела собі четверо друзів та познайомилася з однокурсниками. Мене було обрано на факультет Гріфіндору.

— Як це чудово! — в доброму гуморі мовить мати, — Не хочеться, звісно про це говорити при першій же зустрічі, але як щодо декількох листів про твою поведінку? Що трапилося?

— Ну, можна це не розповідати? Це такі дрібнички, дійсно.

— Ну, хоча б скажи коротко, — не вгамовується мама Зої.

— Одного разу ми купалися в озері та на урок прийшли мокрими, а іншого ми під зливу пішли в Гоґсмід за костюмами на Геловін і ледве не привели до школи гурт величезних павуків.

— А… що? — заціпенів тато. — Яких ще павуків?

— Ну такий він, чарівний світ, — мовить Зої.

— Ми, звісно за те, щоб ти сама вирішувала як тобі жити, проте постарайся залишитися під кінець навчання цілою та не виженою зі школи, — благає Маргарет.

— Я буду обережніша, обіцяю, — радісно вимовляє Зої.

Через декілька хвилин розмови до сімʼї підходить Ситула, що досі стояла в саду і дивилася на падаючий сніг:

— Ну що, будемо пити чай? — пропонує вона.

— Авжеж, чайник закипів, — говорить тато і звертається до Зої. — Любонько, поки ти будеш у нас, дивись, щоб твоя нічна тваринка мені знов не попсувала сорочки, а то з вашими совами стільки клопоту.

— Це, напевно тебе вона не дуже взлюбила, — сміється Зої.

— Та мене і попередня не дуже то обожнювала, — відрубає тато.

— Я, до речі, принесла цукерки зі світу магів, — намагаючись вичерпати конфлікт, говорить Ситула.

— Чудово, усі за стіл ! — готовить мама.

Через годину Ситула запрошує Зої на вечірню прогулянку. Мати хоч і хвилюється за Зої, бо надворі вже дуже темно, проте, знаючи, що Ситула дуже відповідальна та чемна людина, все ж таки відпускає її на декільканадцять хвилин.

— Зої, от тепер ми і можемо поговорити наодинці, — нарешті говорить Ситула нервовим голосом.

— Що трапилося, тобі холодно?

— Ні, все добре. Дивись, Зої. Зараз з великої вʼязниці для чаклунів — Азкабану — вибралися 3 дуже сильних чаклуни. Вони зараз можуть знаходитися де завгодно, і хоч Гоґвортс оберігає учнів від усіх небезпек, але є й такі, з якими він не може впоратися. Це дуже сильна магія, тому я тебе й попереджаю. Задля власної безпеки ми з тобою вивчимо декілька заклинань з курсу боротьби з темною магією і обсудимо, куди тобі краще за все не виходити в період, поки цих злодіїв не зловлять.

— А що вони хочуть зробити, яка їхня ціль? — з побоюванням питає Зої.

— Ніхто не знає…

— Знаєш, Ситуло. Я була зі своєю подругою Маріан в бібліотеці, ми помітили потаємні двері, за якими були три дірки — нагору, вниз та вперед. Ти не знаєш, чи це повʼязано з цими злодіями?

— Ніколи в бібліотеці потаємних дверей не було. Наскільки я памʼятаю, то усі потаємні ходи розташовані вище ( а, ой, це не треба було говорити). Я подивлюся, коли буду в школі, та при небезпеці, передам директору про це місце. Просто іноді учні самі роблять потаємні ходи, щоб потрапити туди, куди їм не слід. Порушення правил є не рідкістю в Гоґвортсі, проте це дуже часто залишається не викритим, тому рішення ніякі не приймаються щодо таких дій. Я думаю, що нам потрібно змінити директора, і, сподіваюся, що це скоро станеться. У будь якому випадку будь обережна.

— А ти мені ще хотіла щось передати від моїх батьків, коли ми були у школі.

— Знаєш, завтра ж в тебе день народження, то й завтра передамо разом з основним подарунком, — сміється Ситула.

— От ти вмієш інтригу давати, я ж тепер заснути не зможу!

— Це перевірка на стійкість, — загадковим голосом видає Ситула. — Слухай, пішли вже додому, бо мені холодно.

Глава 20

— З Днем народження, квіточко! — радісно говорить мама, погладжуюяи Зої по голові.

— О, точно, а я вже й забула який сьогодні день, — здивовано промовила Зої. — Напевно ще не проснулася.

— З Днем народження, Зозуле! — входить тато з повітряними кульками із цифрою 12.

— Ех, як складно старішати, — в мить саркастично говорить Зої.

Тато з мамою заливаюся реготом, а далі запрошують Зої на кухню, де вони вже приготували їй смачний сніданок.

— А подаруночки будуть?

— А ми колись тобі їх не дарували? — перепитує мама.

— До речі, в тебе сьогодні буде дуже спланований день, — додає тато. Чекай багато сюрпризів.

— От ви інтриганти!

***

— Вітаю нашу Зой-Зой! — входить у дім Ситула, коли Зої з батьками домивають посуд після сніданку.

— Ой, Ситуло, а що ж ти не завітала на сніданок, ми б і тебе пригостили!

— Були справи, я трішки запрацювалася. Але я все ж таки встигну на святкову вечерю Зої.

— Святкова вечеря? — питає Зої.

— Ну авжеж, тільки цього разу організовувала все я, тому чекай на сюрпризи!

Зої підходить до Ситули й міцно її обіймає. Ситула бере її за руку і говорить:

— Ну що ж, нас чекає наш перший пункт призначення — парк атракціонів!

— Ситуло, сідайте в машину, будемо вирушати, — запрошує тато, вже відкривши багажник і порпаючись в речах. Раптом машина заглохла і більше не заводилася.

— От халепа! Знову акамулятор підводить, треба змінювати вже цей автомобіль, що не раз, та все ламається.