Читати книгу - "Фантастичне кохання (збірка романів), Ангеліна Кріхелі"

- Тільки трохи більше уваги наступного разу, - спокійним тоном підсумував чоловік, який весь час доповіді залишався в тіні. - Наступного разу я хочу знати адреси прихованих локацій. 

Тонкі аристократичні пальці спокійно перебирали вервиці. Оманливо розслаблена, навіть важлива поза, в якій він завмер у улюбленому кріслі, не вводила в оману відвідувача, що стояв у колі яскравого світла. Він знав про могутність і можливості свого прямого начальника. При цьому, хоч як смішно, не знав його імені чи навіть номера. Власне, він обґрунтовано припускав, що людині його рівня номер не надавали. Йому пощастило і водночас не пощастило знайти як безпосереднього керівника одного з творців. Який з невідомої причини дуже активно цікавився долями кількох не зламаних, але не засланих на острів живих. Кілька разів він навіть отримував команду наглядати за тими. Це жахливо дратувало виконавця, оскільки й сам він був з-поміж живих, але ніколи не вшановувався подібних уваги та турботи. Все, що він отримував за виконання своєї роботи, - можливість залишатися живою людиною, зберігати свої думки й почуття, емоції та навіть ім'я. Хоча номер йому все-таки теж надали. Для нормальної роботи системи. Якщо тебе немає в системі і ти не доживаєш на острові під іншим контролем, значить сталося найжахливіше – ти опинився серед нижчого класу, придатного лише для чорної роботи та проведення дослідів. Він бачив цих нещасних, що навіть не підозрюють про свою участь у програмі та повну керованість. Рабів. Практично перетворилися на тварин, які керуються виключно основними інстинктами та найпростішим контролем штучного інтелекту. Повністю ізольованих від інших класів, ніби їх немає, а брудна робота виконується сама собою. Таким чином вони теж доживали. Як і ті, що заслані на забутий острів. Також без права на продовження роду. Як і острів'яни, як і він сам. Це боляче. Але логічно. Навіщо відтворювати собі подібних, бачачи ці сумнівні перспективи? 

Злість і гіркота душили нещадно. Втім, він був у кращому становищі. Хоча спогади хвилювали кров. Він підозрював, що опинився того дня у поселенні аж ніяк не випадково. Не було жодної помилки системи, що відправила його через непорозуміння "не на те завдання". Йому показали перспективи на випадок непослуху.