Читати книгу - "Моя кров - це прокляття // Mattheo Riddle, Ila Styles"

Світло ліхтарів, що миготіло в снігових заметах, надавало невимушеній атмосфері селища тепла. Хогсмід, як завжди, кишів підлітками перед початком канікул, учні Гоґвортсу бігали магазинами, купуючи солодощі, подарунки. Але серед цієї метушні щось було не так. Тейлор Поттер відчувала легку тривогу, хоч сама не знала чому. Вона разом із друзями гуляла по селищу, але її думки були десь далеко — у Гоґвортсі, з Маттео. Він залишився з професором Снейпом на додаткових заняттях.

"Будь обережна," - це було останнє, що він сказав їй перед відходом.

Поки Тейлор намагалася себе заспокоїти, вона не помічала, що за нею стежать. Декілька темних фігур зникли в тіні, спостерігаючи за кожним її кроком. Смертежери, які виконували наказ Волдеморта, йшли за нею з моменту її прибуття до Хогсміда. Їхнє завдання було чітким - стежити за Тейлор Поттер і при нагоді створити хаос, щоб викликати в неї та Маттео страх. І ось цей момент настав.

Напад почався раптово. Темна постать виринула з-за рогу, миттєво витягнувши паличку. Пролунав гучний тріск, і перше закляття потрапило до одного з магазинів, розбиваючи вітрину і примушуючи всіх довкола завмерти від несподіваного удару.

— Авада Кедавра! — пролунав хрипкий голос із темряви, і зелений спалах висвітлив вулицю.

Перехожі завмерли на мить, але потім почали розбігатися в паніці. Тейлор миттєво схопилася за паличку, її серце застукотіло сильніше. Вона озирнулася, намагаючись зрозуміти, звідки прийшла атака, але вулиця вже була охоплена хаосом. Люди тікали, заклинання з обох боків розліталися, потрапляючи у стіни, будівлі та бруківку. Смертежери почали наступати з усіх боків, створюючи навколо Тейлор та її друзів круг.

— Тейлор, тікаємо! — закричав хтось із її друзів, але вона не могла зрушити з місця.

Її серце стискалося від тривоги. Це не була просто випадкова атака. Вона відчувала, що це через неї... і Маттео.

З темряви виникло ще кілька постатей у чорних мантіях. Вони йшли вулицею, як привиди, розсіюючи страх і паніку навколо. Один із них, найвищий, виглядав лідером цієї групи. Його обличчя було приховано під маскою, але погляд, спрямований на Тейлор, був безжальним і пронизливим.

— Що ви хочете? — закричала вона, намагаючись тримати рівний голос, але страх був очевидний.

— Це не твоя справа, — різко відповів один зі Смертежерів.

— Але якщо хочеш жити, то не варто було дружити з сином Темного Лорда.

Вона могла відчути, як її оточують. Її думки стали хаотичними. Тепер стало очевидно – Волдеморт знає про їхні почуття, і вирішив використати її як зброю проти Маттео.

— Імпедимент! — Вигукнула вона, направивши паличку на одного зі Смертежерів.

Той злетів у повітря, але його товариші не відступили. Закляття почали летіти в її бік один за одним.

— Експеліармус! — пролунав голос із-за спини, і одного зі Смертежерів знесло назад.

Це був Рон Візлі, який разом із Герміоною прибіг на допомогу. Герміона швидко витягла паличку і направила на інших Смертежерів заклинання захисту.

— Що вони хочуть? — вигукнула Герміона, ухиляючись від чергового закляття, що вибухнуло біля її ніг.

— Мене! — прокричала Тейлор, відчуваючи, як серце б'ється в грудях. — Вони хочуть впливати на Маттео!

Вона розуміла, що ці Смертежери прийшли сюди не так. Їх напад був не так спробою знищити її, як способом змусити Маттео відчути, що він більше не може стояти осторонь. Його страх за неї був ключем для Волдеморта.

— Протего! — Закричала Тейлор, створюючи захисний бар'єр, коли чергове закляття потрапило до неї. Її захист відбив його назад, але вона відчувала, що сили покидають її.

Темні постаті наближалися, коли раптом за спинами Тейлор та її друзів пролунав гучний тріск. Декілька вчителів з Гоґвортсу, серед яких були аврори Тонкс і Кінгслі Шеклболт, прибули, щоб допомогти. Смертежери стали відступати, усвідомивши, що їхній план не спрацював повністю. Один із них, який виглядав лідером, кинув останній погляд на Тейлор, перш ніж зникнути у темряві разом зі своїми спільниками.

— Це ще не кінець, Поттер, — сказав він, його голос загубився у завиванні вітру.

З цими словами вони зникли, залишивши по собі лише хаос і страх. Тейлор залишилася стояти на місці, намагаючись заспокоїти дихання, але в голові крутилася думка: Волдеморт не зупиниться. Він використовує все, що має вплив на Маттео. І тепер вона знала, що їхній зв'язок може стати їхньою найбільшою небезпекою.

***

Після нападу напруга у замку лише посилилася. Чутки про можливе відродження Волдеморта поширювалися по всьому Гоґвортсу. Багато студентів, включаючи тих, хто раніше ставився до Маттео з розумінням, почали дивитися на нього з підозрою. Ніхто не міг достеменно пояснити, що відбувалося, але всі знали, що це пов'язано з Темним Лордом та його сином.

Тейлор, разом із братом, батьки одразу ж забрали додому після нападу. Атмосфера в будинку була напруженою, але з нотками свята: скрізь виблискували вогні, ялинка стояла посеред кімнати, прикрашена магічними іграшками, які самі оберталися та світилися різними відтінками. Але всередині Тейлор не відчувала цього різдвяного тепла. Її думки були десь далеко – у холодних стінах Гоґвортсу, де залишився Маттео Реддл.

Вона не встигла попрощатися з Маттео, що залишило у ній гірке почуття тривоги. Після нападу смертежерів на Хогсмід, їй стало зрозуміло, що Волдеморт і його послідовники намагаються маніпулювати Маттео через неї. Тепер її батьки знали про їхні стосунки, і це створило ще одну проблему.

— Тейлор, вечеря майже готова, ти йдеш? — почувся голос Лілі Поттер із кухні.

Тейлор повернула голову, намагаючись усміхнутися, хоч серце її було далеко звідси.

— Так, мамо. Зараз буду, — відповіла вона, але навіть у власних словах відчула фальш.

Вона обернулася до вікна і подивилася на пергамент. Лист від Маттео лежав на столі, його почерк був чітким і трохи нервовим. Вони переписувалися щодня з того часу, як вона приїхала додому. Його листи були її єдиною втіхою під час канікул.