Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

Науковою основою впізнання є філософське вчення стосовно індивідуальності ознак об’єктів матеріального світу та принципової можливості пізнати його.

Процес пред’явлення для впізнання має елементи психологічної діяльності і тому здійснюється на базі положень загальної та судової психології, яка досліджує психічний механізм формування показань особи, яка впізнає. Цей механізм ґрунтується на чотирьох самостійних психічних процесах:

• сприйняття об’єкта за допомогою органів чуттів;

• запам’ятовування сприйнятого;

• відтворення уявного образу у пам’яті;

• впізнання об’єкта.

Отже, психологічну основу впізнання становлять:

• можливість адекватного відображення органами чуттів людини об’єктивної реальності;

• можливість запам’ятовування та збереження в пам’яті сприйнятого образу (ознак і властивостей об’єктів);

• можливість адекватного відтворення сприйнятого, тобто уявного образу (сліду пам’яті).

Пред’явлення для впізнання як слідча дія — це процесуальна діяльність, що породжує докази. В основі цієї діяльності лежить психологічний процес впізнавання, суть якого полягає в порівнянні уявного образу, що зберігається в пам’яті особи, з об’єктом, людиною, які спостерігаються (сприймаються) зараз, тобто в умовах, що їх створив слідчий. У процесі порівняння особа робить висновок: чи є об’єкт, що спостерігається, тим самим (тотожним), який вона спостерігала (бачила) раніше в зв’язку з подією, що розслідується. Висновок про тотожність чи групову належність об’єкта, що впізнається, ґрунтується на уявному аналізі, синтезі та порівнянні ознак об’єкта.

Об’єктами, що пред’являються для впізнання, можуть бути будь-які об’єкти матеріального світу, що становлять інтерес для слідчого і допускають їх пред’явлення для впізнання суб’єкту з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства. Такими об’єктами можуть бути особи (свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені), трупи осіб, предмети і тварини.

Залежно від того, пред’являється для впізнання об’єкт у натурі чи його зображення, розрізняють безпосереднє та опосередковане (за фотозображенням) упізнання.

Класифікація пред’явлення для впізнання за видами здійснюється, як правило, залежно від характеру об’єкта впізнання:

• пред’явлення для впізнання особи;

• пред’явлення для впізнання трупа;

• пред’явлення для впізнання предметів;

• пред’явлення для впізнання тварин;

• пред’явлення для впізнання фотографічних зображень об’єктів.

2.3.2. Підготовка до пред’явлення для впізнання

Для всіх видів пред’явлення для впізнання існують загальні положення, що стосуються його підготовки, від дотримання яких залежить забезпечення повноти і достовірності отримуваної інформації. Вони включають виконання таких процесуальних і допоміжних дій:

• попередній допит особи, яка впізнає;

• визначення мети впізнання;

• підбір і підготовка об’єктів для проведення впізнання;

• підготовка учасників слідчої дії;

• вибір місця, часу та інших умов упізнання;

• визначення необхідного комплексу технічних засобів (зв’язок, транспорт, фіксація) та їх підготовка.

Розглянемо детально окремі з них.

Необхідною слідчою дією, що передує проведенню впізнання, є попередній допит особи з метою отримання інформації про зовнішній вигляд, ознаки та прикмети об’єкта, що його раніше бачила особа, обставини, за яких об’єкт бачили, та з’ясування спроможності особи впізнати цей об’єкт. Обов’язковість попереднього допиту передбачається вимогами ст. 174, 175 КПК України. Якщо допитуваний заявить, що він не пам’ятає ознак, за якими міг би упізнати об’єкт, проведення впізнання є недоцільним.

Залежно від об’єктів, що підлягають упізнанню, попередній допит особи має певні особливості.

Допит, що передує впізнанню живої особи, спрямований на з’ясування такого: обставин, за яких той, хто упізнає, бачив особу у зв’язку зі злочином; загальних і характерних ознак, рис та особливих прикмет зовнішності особи (з детальним описом анатомічних, функціональних та супутніх ознак); психологічного та фізіологічного стану того, хто упізнає, у момент спостереження (збудженість, афект, зір, слух, особливості пам’яті тощо).

У випадках, коли в особи, що підлягає впізнанню, є унікальні особливі прикмети, за якими допитаний може її впізнати і які вирізняють її серед інших осіб — незвичайне татуювання, рубець незвичайної конфігурації, відсутність якоїсь частини тіла (руки, ноги, пальця тощо), від проведення впізнання необхідно відмовитися і провести огляд цієї особи відповідно до правил, передбачених ст. 193 КПК України. В подальшому результати огляду зіставляють з даними, що були отримані під час допиту того, хто бачив цю особу за обставин, які мають значення у справі.

Під час допиту, що передує пред’явленню трупа для впізнання, необхідно детально встановити у допитуваних осіб (якщо допитуються особи, в яких зникли родичі, близькі чи знайомі) таке: прізвище, ім’я, по батькові, вік, фах, зовнішні прикмети, коли особу бачили востаннє, як вона була вдягнена, які речі були при ній, особливі прикмети (наявність татуювання, рубців, шрамів, коронок, пломб, протезів тощо).

Під час допиту, що передує пред’явленню для впізнання предметів, необхідно встановити обставини, за яких цей об’єкт бачили, з’ясувати ознаки й особливості об’єкта, що відрізняють його від інших. Не пред’являють для впізнання унікальні та неповторні в своєму роді речі та предмети, які існують в одному екземплярі (твори мистецтва видатних художників, унікальні ювелірні та антикварні вироби тощо), об’єкти, які не можуть бути виділені серед інших (цукор, борошно, предмети серійного виробництва тощо), а також номерні речі.

Якщо пред’явленню для впізнання підлягає тварина, то, крім загальних ознак (масть, порода, колір), з’ясовують особливі прикмети.

Підготовка об’єктів для впізнання полягає в тому, що для проведення впізнання підшукують такі об’єкти, які не мають істотних відмінностей від об’єкта, що підлягає впізнанню. Відповідно до вимог ст. 175, 176 КПК України особи та речі повинні пред’являтися для впізнання у кількості не менше трьох, однак кількість таких об’єктів може бути збільшено. Якщо для впізнання пред’являються особи, то підбирають не менше двох осіб, які повинні бути однієї статі з особою, яку будуть упізнавати, схожі за віком, національно-етнічними ознаками, мати схожий одяг, однакову статуру, носити схожу зачіску. Під час відбору предметів і речей необхідно, щоб вони були однакового найменування, виду, марки, моделі, кольору та стану.

Підготовка учасників слідчої дії полягає у запрошенні понятих, яких повинно бути не менше двох, а за необхідності можуть залучати також і спеціалістів (лікар, педагог, перекладач, спеціаліст-криміналіст та інші). У впізнанні може брати участь захисник, якщо він допущений до участі у справі.

Правильне та оптимальне визначення слідчим часу, місця та інших умов пред’явлення для впізнання має важливе значення для отримання достовірних результатів цієї слідчої дії. Стосовно часу діє загальне правило: що раніше буде проведено впізнання, то більше можливості отримати достовірну інформацію. Це пов’язано з властивістю пам’яті людини поступово забувати сприйняту подію. На вибір часу може також впливати і суб’єктивний фактор — небажання особи брати участь у впізнанні. Місцем проведення впізнання, як правило, є кабінет слідчого або інше службове приміщення. У випадках, коли на якість впізнання можуть вплинути специфічні умови, що