Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

існують на місці попереднього сприйняття об’єкта, виконувати цю слідчу дію необхідно на тому місці, де спостерігався об’єкт. У тому разі, коли пред’явлення для впізнання з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, відбувається поза візуальним спостереженням особи, яку впізнають (ч. 4 ст. 174 КПК України), то слідчий повинен забезпечити створення відповідних умов для проведення слідчої дії. У таких випадках кримінально-процесуальне законодавство вимагає також від слідчого надання понятим можливості пересвідчитися у можливості впізнання поза візуальним спостереженням того, кого впізнають.

Важливою передумовою проведення впізнання є також недопустимість ознайомлення того, хто впізнає, з ототожнюваним об’єктом. При порушенні цієї умови стає практично неможливо правильно оцінити результати проведеної слідчої дії, бо невідомо, чи є впізнання підтвердженням факту, що об’єкт справді бачили за обставин, які цікавлять слідчого, чи воно стало можливим внаслідок ознайомлення з ним перед проведенням впізнання.

2.3.3. Тактика пред’явлення для впізнання

Будь-який вид пред’явлення для впізнання включає ряд певних дій, які виконують у такій послідовності:

• розміщення об’єктів на місці проведення слідчої дії за відсутності того, хто упізнає;

• роз’яснення учасникам слідчої дії їхніх прав та обов’язків, передбачених законом, а також сутності слідчої дії, що проводиться;

• виклик особи, яка впізнає, до місця проведення впізнання. Якщо ця особа є потерпілим або свідком, її попереджають про кримінальну відповідальність за статтями 178, 179 КК України;

• пропозиція тому, хто впізнає, оглянути об’єкти та показати серед них той, про який його раніше допитували;

• фіксація перебігу і результатів слідчої дії.

Розглянемо особливості проведення впізнання залежно від об’єкта, який упізнають.

Впізнання живої особи. Необхідність пред’явлення для впізнання особи може виникнути за таких ситуацій:

• допитуваний пояснює, що з особою, про яку він дав показання, він не знайомий, але запам’ятав її і може впізнати;

• допитана особа повідомляє певні відомості, пов’язані з розслідуваною справою, про будь-кого зі своїх знайомих, але останній заперечує факт знайомства і заявляє, що допитана особа йому невідома;

• коли необхідно встановити особу людини, яка не має документів або пред’явила не свої документи;

• допитуваний знає в обличчя особу, про яку дає показання, але не може повідомити про неї будь-яких даних.

Особливості проведення впізнання особи за анатомічними ознаками зовнішності залежать від того, який вид впізнання має місце — безпосереднє, коли особа пред’являється тому, хто впізнає, у натурі, або опосередковане, коли йому пред’являють фотографію із зображенням особи, що підлягає впізнанню.

Порядок пред’явлення для впізнання особи у натурі має перелічені вище загальні правила, однак з урахуванням таких особливостей:

• особі, яку впізнають, пропонується зайняти будь-яке місце серед інших осіб, разом з якими вона буде пред’явлена для впізнання;

• якщо особа, яка впізнає, не знає прізвища впізнаної особи, слідчий пропонує останній назвати себе та дає можливість зробити коротку заяву щодо показань того, хто її впізнав;

• у випадках, коли виникає необхідність забезпечити особисту безпеку особи, що впізнає, впізнання здійснюється поза візуальним спостереженням упізнаваної особи за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 174 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 174 КПК України впізнання особи за необхідності може здійснюватися за фотознімками. Опосередковане пред’явлення особи для впізнання може мати місце тоді, коли неможливо забезпечити присутність особи у натурі або коли це викликано певними тактичними міркуваннями. Факт приєднання до справи фотографії особи, впізнання якої відбуватиметься за фотознімками, повинен бути зафіксований у матеріалах справи — у протоколі виїмки або показаннях особи, яка принесла фотографію. При пред’явленні для впізнання особи за фотозображенням фотознімок особи разом з двома іншими наклеюють на спеціальний бланк, нумерують і засвідчують печаткою. До справи долучають довідку слідчого із зазначенням, кому саме належать ці фотознімки та в якому порядку вони розташовані на бланку протоколу. Особа, яка впізнає, у присутності понятих розглядає пред’явлену їй фототаблицю та дає свідчення з цього приводу, які фіксують у протоколі.

Впізнання особи може здійснюватися і за функціональними ознаками зовнішності — ознаками голосу, мови, ходи та жестикуляції. Специфіка впізнання особи за голосом та мовою полягає у такому:

• слідчу дію організовують і проводять у такий спосіб, щоб той, хто впізнає, не міг бачити особу, яку впізнає, а міг тільки чути її голос;

• учасників дії поділяють на дві групи. У першій перебувають особи, голоси яких будуть впізнавати, в кількості не менше трьох, поняті та помічник слідчого, до другої входять слідчий, особа, що впізнає, та поняті, які розміщуються окремо від першої групи;

• той, хто впізнає, вислуховує голоси пред’явлених осіб та повідомляє слідчому, який голос він упізнав;

• всі учасники збираються разом та з’ясовують, чий саме голос було упізнано, що і фіксують у протоколі.

Пред’явлення особи для впізнання за ходою та жестикуляцією здійснюють з дотриманням таких умов:

• провадження слідчої дії здійснюється, як правило, на тому місці, де той, хто впізнає, вперше побачив упізнавану особу;

• упізнавану особу пред’являють серед інших осіб, які мають схожі ознаки;

• особі, яка впізнає, потрібно надати достатньо часу для спостереження ходи та жестикуляції пред’явлених осіб.

Окремі автори зазначають, що обов’язковою умовою впізнання особи за ходою та жестикуляцією повинна бути відсутність у особи, яку впізнають, інформації про проведення впізнання.

Пред’явлення трупа для впізнання. З огляду на специфіку об’єкта впізнання закон не вимагає пред’являти його для впізнання з однорідними об’єктами. Пред’явлення для впізнання трупів характеризується такими особливостями:

• труп пред’являється один;

• якщо на трупі є ушкодження, то проводиться його “туалет”, тобто надається вигляд, який особа мала за життя;

• спочатку труп пред’являють особам, які заявили, що родич, близький або знайома людина пропали безвісти, а пізніше — іншим особам, яких попередньо допитують. Можливий і інший варіант, коли з метою встановлення особи загиблого труп пред’являють спочатку для впізнання громадянам, які живуть у районі виявлення трупа. Попередній допит таких осіб не має сенсу, адже невідомо, про кого повинен розповідати допитуваний;

• під час упізнання відкритим залишають, як правило, тільки обличчя, інші частини закривають простирадлом. Особа, яка упізнає, під час проведення впізнання може оглянути інші частини тіла, на яких можуть бути індивідуальні ознаки (родимки, шрами, татуювання тощо);

• труп пред’являється для впізнання, як правило, у тому самому одязі, в якому він був виявлений.

Якщо до поховання особу трупа встановити не вдалося, його фотографують за правилами сигналітичної фотозйомки. У разі наявності на трупі особливих прикмет їх також детально фотографують. У подальшому за необхідності впізнання трупа здійснюється за фотографіями.

Пред’явлення для впізнання предметів. Загальний порядок пред’явлення для